Старша донька повернулася зі школи без настрою і з порога заявила, що у її купленому кілька тижнів тому чобітку поламався замок. Дістали мене ці ремонти взуття. Позавчора у меншенької на чобітку поміняли підошву, що протерлася. Мабуть, виробники спеціально виготовляють дитяче взуття з не­якісних матеріалів. Мені дуже не хочеться їхати на центральний ринок, де розташована майстерня з ремонту взуття, витрачати час і гроші, але доводиться, бо «в чому ж я завтра піду до школи?»

Готуючись до чергового відрядження, на одному з інтернет-сайтів відкрив карту доріг України. Для наочності мапа помережана кольоровими лініями, які й означають стан того чи  того шляху. Зелених, тобто гарних, доріг на карті поки що зовсім мало. Переважають червоні. Вони, ніби кровоносні судини, пронизали всю країну. Це погані дороги. Америки, на жаль, не відкрию. Дороги в багатьох областях, а особливо на Черкащині, просто жахливі. До того ж зима, яка щойно попрощалася з нами, ніби знущаючись, у багатьох районах забрала із собою й шляхи із твердим покриттям. Там, де ще вчора якось пересувалися, тепер залишилися глибокі ями і гарні спогади

Дядько, що приїхав з окупованої «рускім міром» території Донеччини, виявився міцним горішком. Коли йому розповідали про перші успіхи після створення об’єднаних громад, він зверхньо і трохи співчутливо посміхався. Мовляв, буває. Бо що з вас узяти? Ви ж усі зомбовані українською пропагандою! Тоді комусь урвався терпець, і гостя повезли до капітально відремонтованих чи збудованих сучасних сільських школи, клубу, дитячого садка, амбулаторії, центру безпеки громадян, де він зміг не тільки побачити ці зміни, а навіть помацати. Чолов’яга певний час кріпився і мовчав. А надвечір нарешті потішив усіх фразою, яку відтоді нерідко згадують у селі. Каже, у вас тут за два роки зробили навіть більше, ніж нам за п’ять років наобіцяли

З дитинства патологічно боюся собак. І нічого не можу з цим удіяти, хоч частенько читаю рекомендації, як із ними примиритися, якщо раптом доведеться. А таких раптом що далі, то більше чи не на кожному кроці

Перше враження, коли переступаєш поріг інклюзивно-ресурсного центру в Іваничах: тут тепло, затишно і кольорово. Вихованці закладу відзначали Всесвітній день щастя, тож на занятті дітлахи разом з дорослими створювали підкови із солоного тіста та листівки-щасливки. Те, що хтось спостерігає за ними, помітили не одразу — так були захоплені роботою. І мали вигляд у цьому процесі справді щасливих та безтурботних

Щороку сотні тисяч туристів заново відкривають Черкащину, яку знали лише як край, де народився і похований Тарас Шевченко, як землю, тісно пов’язану з іменем Богдана Хмельницького, Василя Симоненка, багатьма іншими видатними особистостями. Однак, побувавши в цьому благословенному краю, кожен зрозуміє: тут оживає сама історія, поєднуючись із яскравим і неповторним сьогоденням. Лише раз відвідавши, сюди хочеться повертатися ще і ще

Про реконструкцію столичного Шулявського мосту, яка після довгих затягувань врешті кілька тижнів тому таки розпочалася, не писав і не дискутував у соцмережах, напевно, лише найледачіший киянин. Адже хоч би як далеко людина жила від будівлі, яка, за словами нашого міського голови, «дуже втомилася», перекриття звичного проїзду транспорту на Шулявці відобразилося майже на кожному: заторів особливо в годину пік значно побільшало

Сьогодні День космонавтики. До професійного свята багатотисячний колектив підприємств і науково-дослідних установ галузі прийшов з достойними результатами. У публічному звіті голови Державного космічного агентства України (ДКАУ) за 2018 рік чимало переконливих цифр і фактів про виконання найважливіших завдань. І щодо вдосконалення космічних систем телекомунікації та навігації, і щодо провадження космічної діяльності в інтересах національної безпеки і оборони. Але вся наша ексклюзивна розмова з керівником стратегічної галузі країни стосувалася фактично двох головних питань. По-перше, які найнагальніші безпекові та економічні проблеми держави потребують більшої уваги, і по-друге, що колективи підприємств ДКАУ роблять нині у протистоянні сучасним викликам в умовах жорсткої конкуренції на світових ринках космічних послуг.

Проблеми із житлом залишаються у ТОП найболючіших і для внутрішньо переміщених осіб, і для учасників бойових дій та їхніх родин. Нині офіційні органи влади фіксують близько 1,5 мільйона переселенців. Але сумна статистика свідчить: із тих, хто від початку окупації переїхав на територію, підконтрольну українській владі, визнавши себе національно, ментально, географічно та політично українцем, з часом, не знайшовши можливості якісно закріпитися на новому місці проживання, понад 19% змушені були повернутися в окупацію. 85% з них — саме через проблеми із житлом. Адже держава хоч і намагається допомагати, але всім і одразу не виходить. Орендна плата за житло, особливо у великих містах, занадто висока, а субсидії переселенцям найчастіше не дають. 

З першого січня 2019 року в Україні набули чинності зміни до Податкового кодексу, згідно з якими було введено нові розміри та правила сплати туристичного збору. Якщо раніше цей вид податку повністю залежав від вартості номера й коливався приблизно від 0,5 до 1%, то тепер його прив’язали до мінімальної заробітної плати. Як відомо, з 1 січня цього року її розмір становить 4173 гривні.

Який він у різних українських містах і чи є проблеми зі сплатою?