Нещодавно в Сімферополі зібралися учасники спільного проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні». Вони протягом 5 років пробивали дорогу інклюзії в нашій системі освіти. Для реалізації проекту було обрано два пілотних регіони і дві школи: сімферопольська школа-ліцей ім. Макаренка № 3 та львівська № 95. Саме тут напрацьовували програми, набували практичного досвіду прийняття рішень щодо особливих дітей, руйнували десятилітні суспільні стереотипи. «Батьки особливих дітей, громадські організації, вчителі, державні чиновники до цього проекту існували в паралельних світах. Зараз же ми почали чути і розуміти одне одного», — констатувала Галина Клименко, координатор проекту в Кримському регіоні. Але найбільшим досягненням стало те, що поріг 55 кримських шкіл торік 1 вересня переступили 125 дітей з різними нозологіями, також свої двері для них відчинили 13 дитсадків. Ще 2011 року про таке можна було лише мріяти: до загальноосвітніх шкіл змогли «пробитися» лише 9 дітей.
Статті
Вже майже два роки, як причетні до лісу підприємницькі структури Чернівецької області закопали топірці війни — давньої і затятої. Деревопереробники Буковини припинили нарешті скаржитися голові облдержадміністрації на лісівників, які, на їхнє переконання, дбали лише про збагачення своїх підприємств з експорту лісоматеріалів, гальмуючи тим самим розвиток деревопереробки. Тож у Михайла Папієва немає тепер жодних причин заводити улюблену популістську пісню всіх попередників про заборону вивезення лісу-кругляку за межі області, аби забезпечити сировиною місцевого товаровиробника.
Рівень проникнення добровільного медичного страхування (ДМС) в Україні дуже низький. Користувачами цієї послуги є не більше 2% населення. Тому вітчизняний ринок не готовий підтримати такий глобальний проект, як обов’язкове медичне страхування (ОМС). У найближчі два-три роки воно навряд чи буде введене, вважає голова правління страхової компанії (СК) «ІНГО Україна» Ігор Гордієнко. Цікаво, що у Великобританії, де ОМС діє вже понад 28 років, англійці без спеціальної страховки по два-три місяці чекають планових операцій. Тоді як за її наявності все вирішується дуже швидко. Як правило, на закордонних ринках людей, які наймаються на роботу, після зарплати цікавить медстраховка та вірогідність надання сімейного пакета. «Мій товариш швейцарець, який має дружину та 12-річного сина, на страховку для трьох осіб на рік витрачає $48 тисяч», — розповідає І. Гордієнко.
Якщо ви розраховуєтеся за воду, то маєте цілком резонне право її отримувати. Ось тільки… Якщо ви заплатили, це ще не означає, що водопостачальник не має до вас претензій. Бо кошти ваші не завжди до нього надходять. Саме така ситуація склалася в Києві. Понад 170 ОСББ та ЖБК столиці — а це 14% їх загальної кількості — не розраховуються за воду, яку отримують мешканці цих будинків. Попри те, що самі люди справно платять. У результаті — загальний борг перед «Київводоканалом» за постачання холодної води для підігріву та її відведення становить майже 25 мільйонів гривень.
Чому проект «Дім над морем» киянки Наталії Большакової визнаний торік одним із найкращих на престижному міжнародному конкурсі Британської асоціації дизайну? Бо, за словами голови журі в категорії «Візуалізація», засновника італійського меблевого концерну Паскуаля Натуцці, його «дизайн продуманий у повній гармонії з навколишнім ландшафтом, сповнений безкомпромісної елегантності чітких ліній і мінімалізму. Він об’єднує високий рівень архітектури з реальними функціональними потребами для комфортного життя сучасної сім’ї». «Що нам варто дім збудувати: намалюємо — і будемо жити». У чотири роки я сприйняла цю приказку всерйоз і не могла збагнути, як це станеться… «Що нам варто в чиємусь домі блукати: хоч і будинку ще немає, і господаря його не бачили»… Це придумалося завдяки «Дому над морем», справжність інтер’єру якого у 3D — вражаюча.
Письменник Валерій Шевчук зізнався, що єдиний раз був плагіатором: бо свій «сарайчик» у Житомирі колись обклеїв папером і обписав лозунгами так само, як побачив у кімнаті молодого Івана Дзюби в комуналці на столичній вулиці, нині Інститутській. До цієї кімнати потрапляли на гостини лише ті, кому її господар довіряв пароль: скільки разів подзвонити в його двері, щоб їх відчинили. А для мене є паролем «Іван Дзюба», щоб відчинити двері й у той час, у якому жила, і в той, який він знав ще до мого народження, і в час нинішній — щоб побачити всі ці десятиліття, глибоко і всебічно, його очима. Поглядом не просто талановитого, розумного, дуже ерудованого, а насамперед чесного, правдивого, совісного, порядного чоловіка, якому вірю і в якому не розчарувалася.
Орден Національного олімпійського комітету України під номером один торік восени було вручено легендарній гімнастці — олімпійській чемпіонці 1952 року Ніні Бочаровій. Другим кавалером найвищої відзнаки національного НОКу стала громадянка США Лариса Барабаш-Темпл, яку свого часу журналісти називали добрим ангелом українських атлетів. Відразу після нагородження, відома представниця української діаспори люб’язно погодилася відповісти на запитання нашого кореспондента.
Михайло Бедрило, 73-річний майстер із півстолітнім досвідом моделювання одягу, має чимало претензій до нинішнього обмундирування українських військових. Він вважає, що армійський однострій має бути легким і зручним, стати, так би мовити, другою шкірою. Особливо він переймається тим, що військова форма українців позбавлена будь-яких національних ознак. — Поглянеш на солдата або офіцера — й не одразу здогадаєшся, чиєї землі це захисник, — зітхає Михайло Михайлович. — Військовий представляє не себе, а державу. Тож його форма має містити національні елементи. У світі є правило: не носити одностроїв інших держав. Це не просто моветон, це ганьба. Нині форма нашого війська відсотків на 80 копіює військову форму північної сусідки.
На старт індивідуальних змагань літніх Ігор-2012 у фехтуванні на шпагах Яна Шемякіна вийшла, посідаючи лише одинадцяте місце в світовому табелі про ранги. Це не завадило 26-річній львів’янці у першій зустрічі олімпійського турніру перемогти чемпіонку світу — Любов Шутову з Росії. У півфіналі підопічна заслуженого тренера країни Андрія Орликовського здолала лідера світового рейтингу Юджи Сунь із Китаю, а у вирішальному поєдинку провела результативну атаку проти олімпійської чемпіонки-2008 німкені Брітти Хайдеманн. Щоразу перевага дворазової чемпіонки Всесвітньої універсіади вимірювалася лише одним уколом.
Кожен день із воєнних 1418 Василь Деркач пам’ятає від світанку до заходу сонця. А війну зустрів курсантом 1 Київського Червонопрапорного артилерійського училища. Він летів до столиці соколом відразу після випускного вечора в школі, перестрибнувши тин рідного двору в селі Панорниці на Чернігівщині. 45 кілометрів було до залізничної станції Алтинівка — і весь час ішов дощ. Але не зміг той дощ змити усмішку з обличчя хлопчини, на грудях якого блищали значки «Ворошиловський стрілок» та ГПО. Він був готовий і до праці, і до оборони, та от тільки не чекали ані Василь, ані його товариші того, що в перші дні їхнього курсантського навчання й очікуваної війни господарями в небі над столицею стануть літаки зі свастикою.
Звітний тур увійшов в історію не завдяки фантастичній результативності і гучним сенсаційним результатам. Ще жодного разу арбітри не вилучали з поля відразу вісьмох футболістів. Червоні картки побачили перед собою Ванче Шиков і Сільвіу Ізворану («Волинь»), Алекс («Шахтар»), Микола Іщенко («Іллічівець»), Дуглас Силва («Дніпро»), Микола Жовтюк і Муртаз Даушвілі («Карпати»), Володимир Лисенко («Говерла»).
Напевно, жодного року не минає без інформації про «замінування» того чи того навчального закладу. Правоохоронці добросовісно реагують на анонімні дзвінки, евакуюють учнів та обстежують приміщення. І, поза сумнівом, рано чи пізно таки знаходять малолітніх «терористів», дії яких найчастіше мають просте пояснення: бажання перешкодити контрольній роботі чи просто пожартувати. Так сталося на початку цього року в одній із сільських шкіл Куликівського району на Чернігівщині. Хоч «жартівник» передбачливо викинув сім-карту, з якої телефонував до міліції, та позбутися мобільного не наважився, тож за його сигналом і був знайдений. Тепер десятикласнику загрожують не зошити, а роки «у клітинку», а його батькам належить компенсувати багатотисячні збитки за виїзд спецтехніки на хибний виклик. Дожартувався, одне слово. Кажуть, розкаявся, але запізно.
Час — складна наукова, філософська і соціальна категорія. Та розпочнемо з останнього актуального для України питання. Починаючи з 1996 року на території України запроваджено час другого часового поясу (київський) з переведенням щорічно годинникової стрілки в останню неділю березня о 3 годині на годину вперед і в останню неділю жовтня о 4 годині на годину назад.
Нова Стратегія національної безпеки України (ухвалена майже рік тому), дала змогу за короткий термін впорядкувати роботу сектору безпеки і поступово впроваджувати глибокі перетворення в кожному з його сегментів. Такими словами Віктор Янукович розпочав засідання Ради національної безпеки і оборони. Він нагадав про прийнятий комплекс документів з реформування та розвитку Збройних сил, схвалені рішення щодо перепідпорядкування прикордонної служби, проведення структурних змін в оборонно-промисловому комплексі та початок реорганізації системи реагування на надзвичайні ситуації.
Другого дня офіційного візиту до Угорщини Прем’єр-міністр Микола Азаров зустрівся з Президентом цієї держави Яношем Адером. Глава українського уряду подякував за вольове рішення, відповідно до якого розпочався імпорт до України природного газу, придбаного на європейських спотових ринках. «Україна протягом багатьох років вела важкі переговори з нашими сусідами, і тільки Угорщина вирішила це питання, забезпечивши прорив в енергетичній незалежності України», — наголосив Микола Азаров. Водночас він зазначив, що на прохання угорської сторони Україна може збільшити у 2—2,5 раза експорт електричної енергії, забезпечивши потреби сусідів в електроенергії.
Про це повідомив під час «круглого столу» «Комерційна авіація: міжнародний досвід та українські реалії» віце-президент, заступник генерального конструктора ДП «Антонов» Олександр Ківа. За його словами, цьогоріч підприємство планує виготовити 12 літаків, хоч замовники підштовхують до виходу на виробництво 15-ти. На його думку, незначне торішнє збільшення витрат на переобладнання виробництва прискорить цей процес, хоч на модернізацію потужностей треба ще близько $300 мільйонів. Їх «Антонов» готовий взяти у кредит, якщо дозволить уряд. Крім того, на думку Олександра Ківи, державі варто переймати досвід інших країн, зокрема Росії, з підтримки літакобудівників шляхом субсидування придбання авіатехніки в лізинг, підтримки експортного кредитування тощо.
Редакція газети «Урядовий кур’єр» розпочинає цикл публікацій, присвячених великій трагедії українського народу — штучно створеному сталінським режимом Голодомору 1932–1933 років, внаслідок якого загинуло кілька мільйонів людей. Голод тричі переслідував українців — у 1921–1922, 1932–1933 і 1946–1947 роках, кілька поколінь поспіль пройшли найжорстокіші випробування. Але український народ вижив! З його пам’яті неможливо стерти пережите: спогади очевидців, сімейні історії зберігають правду про винищення народу. В радянські часи розмови про Голодомор розцінювалися як наклеп на радянську владу. Вголос говорити про великий голод почали тільки з часів незалежності держави. І першими у відкритті правди про трагічну сторінку історії власного народу були представники української діаспори. Саме про це йдеться в першій публікації нового циклу.
Протягом кількох тижнів співробітники Київської регіональної митниці спільно зі спеціальним підрозділом МВС України виявили на автошляхах столиці 30 іномарок, які були ввезені в Україну з порушенням митного законодавства. Цікаво те, що у своїх поясненнях громадяни, причетні до ввезення цих автомобілів, відверто розповідали: пригнали їх на замовлення, добре розуміючи, що саме роблять. Серед цих автівок-«нелегалів» — «Porshe», «Chrysler», «Jeep», «Mersedes», «BMW», «Audi», «Mazda» з реєстраційними номерами Словаччини, Латвії, Литви, Люксембургу, Придністровського регіону Республіки Молдова й Польщі. Вони були або ввезені в Україну з порушенням митного законодавства, або передані в розпорядження іншим особам, які не мали права користуватись автомобілем без дозволу митного органу.
На тлі вельми кволого вітчизняного кіновиробництва, вочевидь, доречно перепросити старий гардероб, себто ті твори, які свого часу було визнано неабиякими здобутками і які нині забуто зовсім. Утім, коли йдеться про мистецтво (принаймні те, яке нетлінне), то межа, що відокремлює кіно від театру, на перший погляд, очевидна й непорушна, часом стає такою прозорою, що забуваєш: кіно ти споглядаєш чи театральну постановку. Національна спілка кінематографістів започаткувала цикл вечорів «Театр на кіно- і телеекрані». Наприкінці минулого року його відкрила телевистава «Усього кілька слів на честь пана де Мольєра» за п’єсами Михайла Булгакова «Кабала святош» і Ж.-Б. Мольєра «Дон Жуан» знаного театрального режисера Анатолія Ефроса.
Про геніального натураліста, творця вчення про ноосферу Володимира Вернадського, 150-річчя з дня народження якого відзначили в березні, написано, здавалося б, усе. Сьогодні знаємо навіть про те, що він консультував уряд Сталіна щодо розробки основ першої атомної зброї. Але дослідники не втрачають пильності й доводять, що є ще в його біографії білі плями. Зокрема, далеко не всім відомо, що він і письменник Володимир Короленко — троюрідні брати. Про ці родинні історії — розмова нашого кореспондента з полтавським краєзнавцем Віктором САМОРОДОВИМ.