Цей захід стартував із хвилини мовчання. Міністри вшанували загиблих під час розстрілів на Майдані українців. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк наголосив, що нині як ніколи слід довести «все, заради чого два роки тому повстала країна, до того, щоб вона реально змінилася». Передовсім він порадив усій українській владі дотримуватися ідеалів Майдану та боротися за українські цінності.

Уряд ухвалив постанову про щорічні виплати сім’ям загиблих на Майдані. Їх 108. У 2016-му, як і в 2015-му, кожна з цих родин отримає по 138 тисяч гривень, 116 важкопоранених — по 68,9 тисячі, а 350 поранених середньої тяжкості — по 34 тисячі. 

Вони не кіношні герої, хоч і постали з телеекранів перед широкою глядацькою аудиторією. Звичайні хлопці, обпалені порохом, закіптюжені димом, але незламні в бажанні захистити Батьківщину від східної варварської орди. Минув рік відтоді, як трагічні події, що відбувалися на дебальцевському виступі, стали історією. Та лише зараз починаємо усвідомлювати те, що довелося пережити українським бійцям у степах Донеччини.

Вражають подеколи страшні кадри документального фільму «Дебальцеве», який продемонстрували цього тижня провідні вітчизняні телеканали, що мало кого залишили байдужими у нашому суспільстві. Переглянув цю стрічку й Президент Петро Порошенко, але не по телевізору, а в кінозалі, де поспілкувався з глядачами й авторами фільму. 

Зовсім дитячі й більш зрілі, завзяті й втомлені обличчя, втім, із твердою вірою в очах дивляться на численних відвідувачів із більшості світлин — учора у приміщенні міжнародного аеропорту «Бориспіль» відбулося відкриття фотовиставки «Революція Гідності. Майбутнє творять вільні люди», присвяченої трагічним подіям на Майдані. Адже два роки тому саме цими днями на головній площі країни звичайні українці віддавали життя за свободу й гідне майбуття своїх дітей.

Трохи більш як рік тому, коли лише почали започатковувати систему відкриття Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мало хто вірив, що в нашій країні це можливо. А все тому, що зазвичай цю інформацію завжди оберігали від сторонніх очей. Але 1 січня 2015-го цей реєстр було відкрито. Тепер кожен охочий може дізнатися, що є у власності місцевого судді, міністра чи й Президента. Достойно оцінили цю новацію журналісти-розслідувальники, які завдяки цим даним знайшли багато розкішного майна у родичів бідних, як церковні миші чиновників. Щоб спростити процедуру доступу до реєстру нерухомості, Кабмін готує законопроект, у якому передбачено, що звичайні українці матимуть безплатний доступ до нього, а ось юридичні особи користуватимуться цією базою на платній основі. Чи не сприятиме така новація шахрайству, з’ясовував «Урядовий кур’єр». 

За всіх політичних метаморфоз і організаційних неузгодженостей, які неминуче виникають під час кардинальних змін у суспільстві, в кожному регіоні нагромадилося багато проблем. Їх невідкладно потрібно розв’язувати, адже від цього залежить життя людей, можливість просувати заявлені в державі реформи. 

— Це має ще більш цинічний вигляд, ніж в Остапа Бендера, — обурюється голова правління Зорянського споживчого товариства на Рівненщині Ірина Караїм. — Бо там стільці хоч увечері повертали, а Рівнеобленерго вимагає від нас уже навіть не 100, а 200% передоплати! Воно ввело термін «споживча потужність»: тобто ми самі повинні заявити ту кількість електроенергії, яку плануємо використати. Не використав — твої проблеми, плати за все. Якщо ж перевищив заявлене, то за різницю заплатиш у рази більше. А ні — тебе одразу відімкнуть. Виходить, нам треба перекладати ці видатки на сільського покупця, а товари, самі знаєте, й без того невпинно дорожчають. Під цими словами готові підписатися підприємці різних форм власності не лише на Рівненщині: в інтернеті багато інформації про те, що монополіст рубає під корінь рештки бізнесу, які ще залишилися у країні.

У рівненській ситуації — монополіст російський. Що це як не економічний тиск представників великого бізнесу окупанта на українське підприємництво? 

Медики кажуть, що свинина, якщо дотримуватися всіх правил її помірного споживання, корисна, а, наприклад, при високих фізичних навантаженнях просто незамінна для відновлення сил. І хоча це м’ясо наш організм трохи важче засвоює порівняно з іншими видами, воно випереджає їх за вмістом поживних речовин і вітамінів, які корисні, зокрема для мозку, нервової системи. І сало корисне. Його незамінні жирні кислоти потрібні для роботи серцевого м’яза, печінки, очищення судин. 

Усе почалося зі звіту про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів у 2015 році, озвученого Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Його 40-хвилинний виступ не мав політичного відтінку — був насичений фактажем і статистичними показниками в цифровому еквіваленті. Опісля, згідно з регламентом, критично висловлювалися щодо роботи міністрів за кожним із важливих для розвитку крани напрямів представники профільних комітетів. Ще по три хвилини отримали на виступи народні обранці від різних політичних сил. 

Тільки один тиждень 53-тя окрема механізована бригада провела на полігоні Широкий Лан, готуючись до бригадно-штабних навчань. Але, повернувшись із пекла на передовій, люди опинилися в іншому пеклі — вже в тилу. Нелюдські умови на полігоні змусили вояків, що пройшли страшні випробування, наважитися на відчайдушний крок. 46 бійців бригади вирушили до Миколаєва в 40-кілометровий похід, щоб розповісти власну правду, донести її до військового прокурора, привернути увагу до себе громадськості та ЗМІ. Реакція на неочікуваний похід виявилася різною. Фейкові повідомлення та дезінформація конкурували з реаліями, які замовчували, і офіціозом на кшталт «у нас усе гаразд». Хтось, коментуючи подію, називав відчайдухів порушниками військового статуту, хтось — «походом «аватарів», інші щиро співчували хлопцям та висловлювали обурення. Невже за два роки війни в умовах нинішнього серйозного фінансування армії нашим захисникам не змогли створити пристойних умов перебування на мирній території? Ба більше — під час навчань!

На кожного нашого військового, який самовіддано боронить Батьківщину від сепаратистської та російської агресії, вдома обов’язково чекають дружина з дітьми або батьки, інші рідні, друзі. Та коли герой врешті повертається і з часом ейфорія від зустрічі трохи минає, інколи з’ясовується, що відтепер знаходити спільну мову стає непросто. Адже в нього кардинально змінюється світосприйняття, ставлення до людей та подій.