Інтерес суспільства до діяльності органів виконавчої влади зростає. Люди прагнуть прозоро отримувати інформацію. «Актуальні проблеми забезпечення доступу до публічної інформації органами виконавчої влади» — такою була тема експертної зустрічі в Комунікативному центрі уряду. Останні статистичні дані засвідчили актуальність цього питання. Так, за 11 місяців цього року зареєстровано 200 тисяч звернень громадян до органів виконавчої влади. Внесення змін до Закону «Про звернення громадян», з-поміж яких — можливість надсилати звернення в електронній формі, спростило процедуру звернення для заявників, а також стало зручнішим варіантом розгляду для посадовців. Які плюси і мінуси процедури отримання публічної інформації нині, досліджували експерти в різних областях держави.

Так, заступник директора Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко, посилаючись на дослідження, зауважив, що почасти плутають поняття конфіденційної і службової інформації. Також є надмірним перелік службової інформації, а коли правозахисники звертаються до органів виконавчої влади за переліком такої інформації, то отримують формальну відповідь з незрозумілим цитуванням статей закону без конкретики. 

У Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» триває шоста Київська книжкова виставка «Книжкові конт ракти», засновник та організатор якої Держкомтелерадіо, повідомляє прес-служба відомства. Понад 60 вітчизняних видавців презентують на ній свої видання.

Відкриваючи виставку, перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак наголосив, що вона має символічне значення. Адже подібно українським воїнам, які захищають із зброєю в руках суверенність нашої держави на сході країни, українська книга боронить нашу незалежність, працює на згуртування нації навколо ідеї державотворення. Він нагадав, що торік книжкову виставку Держкомтелерадіо відкривали бійці АТО, які після короткої відпустки повернулися на схід. Один із тих воїнів, хто вітав видавців і читачів із святом книги, Василь Кіндрацький загинув від рук проросійських терористів. 

На Буковині майже кожне село, особливо у гірських районах, має довкола хутори, віддалені почасти на кілька кілометрів. Живуть там переважно старші люди. Щойно сніг вкриває вулиці й дороги, як першу стежку до їхніх хат прокладає листоноша.

Поштарів (це переважно жінки) у наших містах і селах зажди поважали. Вони не тільки принесуть листи, журнали і газети, але й розкажуть новини, перекажуть вітання, вислухають господарів, дадуть добру пораду. Для односельців їхні візити мало не свято. 

Арсеній Яценюк заявив про необхідність замінити усіх (а це дев’ять тисяч) суддів в Україні. Стежачи вже півтора року за судовою тяганиною через ДТП, яке сталося неподалік Межигір’я, не можу не погодитися з паном Прем’єр-міністром.

Довкола цього ДТП коїлися і досі кояться дивні речі. І ці обставини вперто ігнорували спочатку два судді Вишгородського районного суду, а зараз так само на них не звертає уваги суддя Апеляційного суду Київської області Олександр Васильович Шевченко. 

Щойно у залі Дніпропетровського театру опери та балету стихли овації після перегляду «Сорочинського ярмарку», на сцену вийшов запрошений на прем’єру народний артист України Олександр Злотник. «Вітаю з першим сучасним українським мюзиклом!» — промовив відомий композитор, який написав музику до цієї вистави.

Першу партитуру мюзиклу «Сорочинський ярмарок» за однойменною повістю Миколи Гоголя було написано для оркестру Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка в Києві. Виставу дуже хотів поставити тодішній керівник театру Богдан Ступка, але не встиг. Всеукраїнська прем’єра мюзиклу відбулася півтора року тому на батьківщині Гоголя в Полтаві на драматичній сцені. 

Через фінансову скруту філармонії не в змозі провадити активну концертно-гастрольну діяльність. І так триває вже чимало років. Утім, не виносити на розсуд глядачів власні творчі доробки на інших сценах — для виконавців своєрідне заціпеніння.

Із таким станом речей філармонійне керівництво в Тернополі, Чернівцях, Івано-Франківську, Хмельницькому, Вінниці, Житомирі, деяких інших обласних центрах миритися не стало й запровадило так звані обмінні концерти. Це дає змогу творчим колективам активізувати гастрольну діяльність і порадувати глядачів новим репертуаром. Тепер поціновувачі музичного мистецтва намагаються постійно стежити за афішами, адже цікаво послухати-подивитися колективи з різних куточків України. 

Найвища вершина світу — гора Еверест (Джомолунгма) висотою 8 тисяч 848 метрів — єдина, яка ще не підкорилася 58-річному костопільцеві Юрієві Кравчуку. Але тільки через те, що найдешевший дозвіл на сходження коштує від п’яти тисяч доларів на особу — немало як на пересічного українця. Решту вершин український альпініст, який перетворив своє захоплення на стиль життя, уже приборкав. І розповідає про це так легко й просто, що дивуєшся, адже спілкування з горами — надскладна праця. А втім… Чим самодостатніша й внутрішньо вільніша людина, тим вона щиріша, відкритіша й доброзичливіша.

 ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: 

Золотобородий гетьман

Пам’ять, що вчить і застерігає

Дорогою прозріння

Дніпропетровцям вдалося поставити ефектну крапку у своїх виступах у цьогорічному розіграші Ліги Європи. В завершальному турі групового турніру команда Мирона  Маркевича вдома розгромила норвезький «Русенборг», забивши у ворота суперників три «сухі» м’ячі, повідомляє офіційний сайт ФФУ.

Дніпропетровці, які ще півроку тому крокували переможним маршем по Старому Світу, опинилися у скрутній ситуації. До неї потрапляють більшість клубів, що не мають можливості тримати планку після того, як вдалося дістати зірку з неба. Минулого сезону український клуб став відкриттям у позитивному сенсі, а за півроку фіналіст Ліги Європи перед рідними трибунами мав прощатися з єврокубками.

Археолог, директор Державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський нині постійно в роз’їздах. Бо офіс і місце проживання — в Луцьку, а робота, яку вже не перше літо доводиться виконувати, — за 60 кілометрів, у древньому Володимирі-Волинському. Досвідченого археолога не здивуєш людськими кістками: дослідження поховань різних століть — невід’ємна частина його роботи. Але розкопки у давньому княжому місті біля залишків фундаментів замку Казимира ІІІ Великого у цих робочих буднях — на особливому місці.

Бо тут, у древньому Володимирі, що, здається, на своєму віку бачив усе, науковці розкривають, документують і виставляють на суд громадськості небачений досі злочин тоталітаризму. Кістки майже трьох тисяч людей, що абияк були прикриті землею у кількох поховальних ямах, стали найкрасномовнішим свідченням того, до чого може призвести монополія на владу та засоби масової інформації вшанування якоїсь однієї ідеології як єдино правильної.