Статті

Цілеспрямована повсякденна робота влади України спільно з нашими міжнародними партнерами щодо використання всіх можливих варіантів активізації українського аграрного експорту дає результат. Попри блокування морських портів російськими військами, альтернативними шляхами нашій державі в липні вдалося експортувати 2,66 мільйона тонн зернових, зернобобових, олійних і продуктів їх переробки (без урахування ріпаку), що на 492,7 тисячі тонн, або 22,7%, більше, ніж попереднього місяця.

У країнах ЄС триває дискусія щодо заборони туристських віз для росіян. Чимало європейських політиків вважають неетичним і аморальним дозволяти росіянам відпочивати на європейських курортах чи насолоджуватися світовими витворами мистецтва в той час, як обраний ними режим знищує мирні українські міста та вбиває українців. Кілька європейських країн на національному рівні вже ухвалили рішення про обмеження або повне припинення видачі шенгенських віз громадянам ЄС. Естонська влада призупинила видачу віз росіянам ще навесні, а наприкінці липня уряд країни вирішив заборонити надавати їм тимчасовий дозвіл на проживання і візи для навчання.

Дена Райса, американського ветерана бойових дій, цієї весни призначено спеціальним радником головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Нещодавно він повернувся з Донбасу, де спостерігав за змінами на полі бою та оцінював потреби України для досягнення перемоги у війні, яку безпідставно розв’язала росія. Експерт уже вдруге за цей рік поспілкувався з Укрінформом, щоб висловити своє бачення останніх подій, поділитися думкою про визнання росії державою-спонсором тероризму та поміркувати, що потрібно зробити союзникам і партнерам України, щоб закінчити брутальну  війну, забезпечивши перемогу України на полі бою.

 Верховна Рада України  нещодавно ухвалила законопроєкт №7317, яким було врегулювано діяльність приватних виконавців в умовах воєнного часу. «Урядовий кур’єр» з’ясовує, як цей документ вплине на виконання різних рішень і чи не нашкодить це підприємствам, відомствам та окремим громадянам.

Кілька днів тому довелося стати свідком, як на одній із зупинок громадського транспорту в Сумах чоловікові-пенсіонеру, що сидів на лавочці, стало зле. Спочатку він почав хилитися вбік, сповзаючи донизу, і ще кілька секунд — упав би горілиць на асфальт. На щастя, поруч стояв молодик, який блискавично підхопив дідуся під пахви, зручно влаштував його на лавочці, розстебнув комір сорочки, підклав під голову свою барсетку і почав рахувати пульс. Тим часом хтось із пасажирів викликав швидку, і за кілька хвилин двоє медиків, оглянувши старенького, посадили його в машину і, ввімкнувши сирену, рушили до найближчої лікарні.  

 Із сивих давен греки жили поруч із кримськими татарами аж доти, коли Крим зненацька став «ісконно рускім», тобто його завоювала хижа імперія. 1780 року розпочалося переселення звідти греків до Приазов’я. Місцями компактного проживання переселенців стали місто Маріуполь та довколишні приморські села, назви яких досі нагадують їхню малу батьківщину: Ялта, Урзуф, Старий Крим. Через півтора століття представники етносу, вже непогано обжившись на березі Азовського моря, знову зазнали утиску від росіян. 

 Шушківці — одне з найменших сіл Тернопільщини, де тільки сотня жителів. За останні кілька місяців їхня кількість збільшилася чи не до 150.  У село приїхали внутрішньо переміщені особи. І все завдяки місцевому священникові, громадському активісту, блогеру отцеві Олексієві ФІЛЮКУ. Сільський храм, у якому він настоятель, у час великої війни став не лише центром духовності, а й волонтерства і підтримки. Добрі справи, до яких долучається, о. Олексій називає виконанням євангельських заповідей. 

Пам’ятаю, наприкінці червня 2022 року мій давній знайомий директор одного з пивзаводів на Луганщині Олег Кострюков повідомив, що підприємство довелося зупинити, бо його розбили. «Майже всі роз’їхалися, а я пішов у ЗСУ, — писав тоді пан Олег. — Устигли вивезти трохи сировини на Луцьк та етикетки. Там і працюємо. Коли ж проженемо орків, повернуся й відбудуємо завод. Тоді й матеріал напишемо».

 Із початку повномасштабної війни росії проти нашої держави українці неодноразово ставали свідками того, як російські військові свідомо та холоднокровно обстрілюють житлові будинки, лікарні й іншу цивільну інфраструктуру. Мета цього — посіяти страх, зневіру. Це те, що роблять терористи. І це те, ким стала росія — головним світовим терористом. Ядерним терористом. Із такої заяви Прем’єр-міністр Денис Шмигаль розпочав промову перед черговим засіданням уряду.

 22-й Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика, засновники якого — Ліга українських меценатів та Міністерство освіти і науки України, став, напевне, чи не найскладнішим з усіх попередніх. До карантину через COVID-19 додалася російсько-українська війна. Але нині він фінішував, і вже відомі імена переможців. Про умови проведення мовного турніру і його успішне завершення у воєнний час розповідає один із засновників президент Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів» Володимир ЗАГОРІЙ.

Адже світ ще ніколи не бачив такого підступного і варварського, цілеспрямованого й методичного, жорстокого та цинічного руйнування вояками рашистської московії тисяч українських міст і сіл, сотень громадських інфраструктурних та промислових об’єктів. А скільки мирного населення загинуло та покалічено внаслідок ракетних та артилерійських ударів!? І чи повернемо колись після «фільтрацій» хоч би частину з тих тисяч полонених наших бійців і вже депортованих росією 3 мільйонів українців, серед яких 459 тисяч дітей? 

Історії переселенців іноді вражають. Люди прагнуть не тільки вижити, зберегти сім’ю, а й працювати. Їх не завжди приймають з відкритими обіймами, хоч місцева влада чимало робить для розв’язання соціальних проблем приїжджих. «Нас там ніхто не чекає», — заявила недавно з екрана телевізора немолода жінка зі Слов’янська у відповідь на заклик до евакуації.  Однак життя переконує в іншому. Світлана Біневська — одна з пів тисячі переселенців, які за період війни знайшли роботу на Черкащині. Про неї розповіла начальниця відділу обласного центру зайнятості Наталія Мінько.

 Меморандум про партнерство та створення простору найбільшого сприяння підписали Рівненський обласний центр зайнятості, громадська спілка «Рівне ІТ-кластер» і ТОВ «Ігрова студія майбутнього «Фугас». Це рамковий документ, розрахований на довготермінову співпрацю в цифровій галузі. А втілювати його почнуть днями з підготовки першої групи фахівців, яких потребує ринок не лише України, а й світу.

108,3 мільярда доларів, або 2,9 трильйона гривень. Такі станом на початок серпня цього року загальні збитки України від пошкодження та руйнування житлових, нежитлових будівель, інфраструктури внаслідок повномасштабної війни росії. Оцінку вивели Мінреінтеграції та Мінрегіонрозвитку у співпраці з іншими міністерствами, партнерськими організаціями в межах діяльності Нацради з відновлення України від наслідків війни.

У часи війни інформація перетворюється на зброю масового враження, бо авторитарні лідери використовують її для досягнення своїх геополітичних цілей, нехтуючи всіма демократичними принципами про свободу та незалежність масмедіа. Російське керівництво, ведучи криваву війну проти України, намагається нав’язати власному народу та світу  свої наративи, щоб виправдати скоєні злочини. Які засоби пропаганди використовує кремль на Заході і як політики, дипломати та громадянське суспільство можуть протистояти російській брехні, в інтерв’ю «УК» розповіла експерт у галузі технологій та комунікацій, виконавча директорка неурядової організації Defend Democracy Еліс Штоллмеєр.

Про трудові права працівників та проблеми їх звуження у воєнний час ішлося на засіданні територіальної тристоронньої соціально-економічної ради Рівненщини профспілки — влада — роботодавці. «Якщо ми говоримо про нормальне стабільне життя суспільства, роботу держави, нашу оборону, то маємо  розуміти: є ті, хто служить, і є ті, хто забезпечує своєю роботою тих, хто служить. Отже, це офіційна зайнятість, сплата податків, максимальне розширення економічних можливостей у нашій країні на легальному ґрунті і повна модернізація державних інституцій», — це слова Президента України Володимира Зеленського.

 Тернопіль називають файним містом. І він робить усе, аби відповідати такому визначенню. Як нині рашистські агресори несамовито нищать деякі українські міста, в роки Другої світової війни гітлерівці ледь не вщент його зруйнували, тому і не багатий Тернопіль на давню архітектуру. Але має власний шарм, знає свою історію та приваблює різними смаками. І щоб усе це відчути, пізнати, на допомогу подорожувальникам і тернополянам приходять працівники Туристично-інформаційного центру. 

Сюди приходять з радістю і в години суму та тривоги. Музей Григорія Сковороди в Чорнухах напрочуд домашній, ніби дідова оселя. Він зустрічає тебе як друга, запрошує до розмови і сповіді. Експозиції й сад пісень облаштовано з великою любов’ю та витонченим смаком. Оглядаєшся і намагаєшся побачити під грушею господаря. А він запитає: То як вам живеться? Зупиняюсь, намагаючись знайти відповідь. Хочеться мажору, але життєва правда навертає на інший лад. Будні, як мовиться, без прикрас, якими йдемо до 300-річчя визначного земляка, рояться думками.

 Для перевірки виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів щодо готовності нашої держави до викликів у безпековій, економічній, енергетичній та соціальній сферах урядова команда продовжує програму візитів у регіони. Адже готовність і стійкість має бути на всіх ланках і в усіх громадах нашої країни. На цьому у промові перед черговим засіданням уряду наголосив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль.  Він уточнив, що цього тижня урядова команда відвідала Черкащину та Київщину. На порядку денному були програми підтримки бізнесу, опалювальний сезон, допомога внутрішнім переселенцям.

Зокрема АІ заявила, що  «тактика України порушила міжнародне гуманітарне право, перетворивши цивільні об’єкти на військові цілі. Внаслідок російських ударів по населених пунктах, які сталися за цим, загинули мирні жителі й було зруйновано цивільну інфраструктуру». Зазначено, що правозахисники виявили «докази того, що українські сили завдавали ударів із житлових районів, а також базувалися в житлових будинках у 19 містах та селах регіонів», хоч «існували альтернативи, які дали б змогу не наражати на небезпеку мирних жителів, наприклад, військові бази, густі ліси або інші споруди, розташовані далі від житлових районів».