Агресор може скільки завгодно брязкати зброєю, однак ніколи не зрозуміє  тих, хто захищає  рідну землю. Тому, попри напружену ситуацію, ми, українці, маємо знати: ми неодмінно переможемо. Переможемо, бо на нашому боці правда.
Останні події в Криму тривожать і водночас згуртовують. Днями в селищі Перевальне, де російські солдати за звичним сценарієм оточили українську військову частину, дружини українських вояків стали на захист чоловіків.
Вони закликали російських солдатів не провокувати українські Збройні сили на порушення присяги і виступили за збереження миру. Живим щитом стали й дружини наших військових у Новофедорівці. Їх не злякали автомати і кулемети… 

Відповідно до статей 107 та 112 Конституції України ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» (додається).
2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Непритаманний для суботнього дня захід у стінах Кабміну глава уряду Арсеній Яценюк розпочав із нагального та невідкладного питання, на якому нині сфокусувала увагу ледь не вся міжнародна спільнота, — ситуації в АР Крим.

«Уряд України вважає, що неадекватна російська присутність на території Криму є не що інше, як провокація. Це порушення базових вимог Угоди про тимчасове перебування Чорноморського флоту на території України, — означив державну позицію Арсеній Яценюк. — Ми чудово усвідомлюємо, що Росія мала план створити нову Осетію на території України — з жертвами, кровопролиттям, військовим і громадянським конфліктом. Саме тому не реагуємо на провокації і не застосовуємо силу — ми вимагаємо від уряду Росії та керівництва цієї країни негайно відкликати свої війська і повернути їх у місця постійної дислокації».

Минулими вихідними суспільна напруга в низці областей України сягнула найвищого рівня. Радикально налаштовані молодчики намагалися завадити Україні рухатися курсом утвердження демократії та втягнути людей у вигідне їм протистояння. Втім, наштовхнулися на зовсім протилежний результат: люди в різних регіонах України рішуче висловились проти втручання чужих у свою політику. Хоч не скрізь було легко відстоювати свої ідеали. Як це відбувалося — бачили власні кореспонденти «Урядового кур’єра».  

Коли журналісти «УК» йшли на зустріч Прем’єр-міністра України Арсенія  Яценюка з представниками бізнес-спільноти до київського п’ятизіркового готелю «Інтерконтиненталь», очікували на ретельний огляд наших речей, як було заведено на  заходах з гостем такого високого рівня раніше. На диво, ніякі охоронці нас не оглядали. Вразили також довга черга до гардероба (близько 30 осіб) й аншлаг гостей у залі готелю, розрахованого на 400 місць. Влаштуватися вдалося лише на «гальорці». Все-таки журналістам видання пощастило: ще кілька десятків людей слухали Прем’єр-міністра, стоячи в залі та холі готелю. Кілька разів виступ А. Яценюка зал переривав оплесками. Спочатку це стосувалося його відповіді на запитання щодо ситуації у Криму.  

Військові дії Російської Федерації проти України, як і очікували міжнародні, українські та власне російські експерти, не могли вкрай негативно не вплинути на фінансово-економічну ситуацію всередині РФ. Фактично на валютних та фондових ринках нашого сусіда почалася паніка. Схоже на те, що у президента Росії Володимира Путіна також є не дуже хороші консультанти, як і у колишнього українського, бо перший своїми безглуздими діями насамперед веде до прірви, в тому числі фінансово-економічної, і пересічних росіян.
Неабияк посприяло цьому негативному процесові різке засудження цих дій РФ президентом США Бараком Обамою та британським прем’єром Девідом Камероном, які зійшлися на тому, що Москва відтепер має понести значні втрати, якщо не виведе свої війська з України. 

Румунський євродепутат Адріан Северин охоче погодився поговорити про останні події в Україні з огляду на досвід його власної країни, бо вважає, що це може допомогти Україні уникнути помилок, яких свого часу припустилася Румунія. Навіть опоненти цього політика у Європарламенті визнають, що всі прогнози щодо ситуації в Україні, які він досі робив з трибуни ЄП, справдилися. Тож хотілося б вірити, що його голос буде почуто і в Києві.  

Перше ОСББ в Україні створене ще 1997 року. Вочевидь, як «пробний камінь» такого процесу. Бо ж сам Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» ухвалено лише 1999-го. Пізніше до нього внесли зміни. Владні структури заохочували мешканців брати управління будинками у свої руки. У 2010 році навіть план склали — до 2015 року в Україні у 70% п’ятиповерхових і вищих будинків мають бути створені об’єднання. Це чимало, враховуючи те, що в Україні понад 130 тисяч багатоквартирних будинків. Та процес великими темпами не пішов. Нині у країні діють більш як 16 тисяч ОСББ. А до того «точкового» 2015-го залишилося трохи менш ніж рік. 

На те воно і диво, щоб залишатися незбагненим: студент Чернівецького медінституту, самодіяльний композитор злетів у зеніт воістину всенародної слави. Природна геніальність потрапила на благодатний грунт. Батьки не тільки наділили сина талантом і вродою. Вони дали синові шляхетне виховання і добру освіту, зокрема музичну. Володя був професійним скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Малював картини, захоплювався фотографією та кінозйомкою.
Не лише обстановка — сама атмосфера сім’ї Івасюків дбайливо зберігається в Меморіальному музеї-квартирі Володимира Івасюка, що в центральній історичній частині Чернівців. Бібліотека батька, Михайла Григоровича — поета, письменника, викладача Чернівецького держуніверситету, буковинця за походженням. У центрі багатої книгозбірні переважно українських авторів — раритетні видання творів Шевченка. Родинні світлини мами Софії Іванівни, що родом з козацьких земель, шкільні зошити сестер — Оксани та Галини. 

Здійснення кожної справи залежить від віри виконавців в успіх. Люди, які зібрались за круглим столом «Українська освіта: що далі?», ще до початку розмови випромінювали оптимізм. Загальний настрій можна передати двома реченнями: ми знаємо, що і як вдосконалювати; з’явилась реальна можливість плани втілити в життя. Що ж пропонують змінити і вдосконалити фахівці? 

Ганна Сазоненко представляла на зустрічі міжнародний освітянський «Партнер-клуб». Широкому загалу вона більше відома як директор гімназії Національного університету ім. Тараса Шевченка. Ще задовго до круглого столу при зустрічі з нею довелось почути багато, скажемо так, революційних пропозицій в організації освіти. Чи не найбільше вона наголошувала на  автономії навчальних закладів, оскільки забюрократизованість управління зв’язує педагогам руки.