Будівельна галузь — основа розвитку будь-якої країни. Її роль в економіці важко переоцінити, особливо у важкі кризові часи. Це підтверджується цікавими прикладами з історії, коли в скрутну епоху безгрошів'я та масового безробіття керівники держав давали поштовх будівництву житла, комерційних будівель та автомобільних доріг.
Українська будівельна галузь також потроху відновлюється і має амбітні плани на найближче та більш віддалене майбутнє. Саме про це кореспондент «УК» спілкувався з міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадієм ТЕМНИКОМ. 

Ситуація із заборгованістю із зарплат на підприємствах Києва та Київської області має перебувати під особливим контролем центральних і місцевих органів влади. Про це повідомила міністр соціальної політики Наталія Королевська під час наради з питань заборгованості з виплати заробітної плати на підприємствах Києва та Київщини.
Міністр нагадала, що станом на 10 червня заборгованість на підприємствах Київщини становить 126,6 мільйона гривень, або 12,7% загального боргу по країні. У столиці невиплаченими залишаються 74,8 мільйона гривень, що становить 7,5% від загального боргу. 

Вдивляючись у красу завмерлого вулкана, в неосяжну блакить моря, жену від себе думки, що привів мене сюди земельний конфлікт, який мляво тягнувся багато років і нині дійшов кульмінації. Не хочеться здаватися ідеалісткою, але я завжди жила з твердим переконанням, що краса природи мусить породжувати гармонію у стосунках між людьми. У нас усе, як завжди, — догори дригом. Таке враження, що ми не доросли до того, аби жити серед краси, а головне — її цінувати і не перетворювати на поле бойових дій.  

До керівника Археологічного центру «Спадщина» Східноукраїнського університету Сергія Санжарова торік звернулися батьки одного з його студентів. Розповіли, що неподалік рідного міста Привілля є незвичайне поле, де здавна знаходять татарські монети.
— Ми виїхали подивитися. Познайомилися з двома місцевими краєзнавцями — Володимиром Молчаном із села Шипилівка та Володимиром Ковтуном із Лисичанська. Вони цікавляться давньою історією, досліджують, коли яке село виникло, і обидва збирають татарські монети. Тому й дізналися про незвичайне місце, — розповідає професор. — Місцеві жителі не тільки показували нам знайдені тут срібні татарські персні, бронзові підвіски та пригорщі різних монет, а й розповіли дивовижні історії. 

Президентська премія «Українська книжка року» підтверджує велику соціальну роль книги та читання як фундаментальних чинників розвитку культури та духовності українського суспільства. «Урядовий кур’єр» знайомить із лауреатами цієї премії та їхніми книгами, відзначеними в трьох номінаціях.

Переможцями у цій номінації стали Національний музей-заповідник українського гончарства та відомий науковець і популяризатор народного мистецтва з Опішного, доктор історичних наук професор Олесь ПОШИВАЙЛО за видання, присвячене найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених опішненськими гончарями.  

Днями столичний зоопарк відчинив двері для журналістів. Тож минаємо вхід і ознайомлюємося з найголовнішим: ми ступили на клаптик землі проспекту Перемоги, де побачимо (за великої удачі) майже три тисячі тварин 350 видів. Ми, як і діти до п’яти років та діти-інваліди до 18-ти, гроші за квитки не сплачуємо. А ось дорослі дістають із кишені 25 гривень, діти від 5 до 16 років, інваліди 1 та 2 груп, учасники бойових дій і Чорнобильці 1 категорії — 15.  

Коли 80 років тому створювали Українське товариство глухонімих, проблем у цих людей було хоч відбавляй: вони були абсолютно неграмотними, не навченими жодних спеціальностей, не мали роботи. Новостворена організація мала змінити це. Тим більше, що у спеціальній постанові Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів, якою було створено УТОГ, йшлося про те, що основні його завдання — пошук та організаційне об’єднання глухих, а також навчання їх професій, працевлаштування, залучення глухонімих людей до суспільного життя, їхня адаптація до навколишнього середовища та захист прав інвалідів зі слуху.  

На те, що можна прожити на стипендію, нині розраховує лише наївний першокурсник. Та й то лише в перші місяці після вступу. А далі життєві реалії змушують думати, як вижити.
Типовий студент Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка отримує 750 гривень. Можлива надбавка 50–60 гривень за те, що ви добре вчитесь та не прогулюєте занять. Якщо ж ви пільговик, то одержуєте 1160 гривень. Загалом стипендія «не дотягує» до прожиткового мінімуму, який на 2013 рік становить 1176 гривень. Неодноразово проводили дослідження «Прожити на стипендію місяць — міф чи реальність?», і результати завжди були однаковими: 90% опитаних зазначають, що тих грошей вистачає максимум на три тижні.

Подобається це комусь чи ні, але Україна дедалі активніше заявляє про себе як аграрна держава світового значення. Одна із запорук успіху на цьому шляху — науковий супровід виробництва. Без нього, як мовиться, ні сюди, ні туди. Про концептуальні засади розвитку Національної академії аграрних наук на прохання оглядача «Урядового кур’єра» розповідає її президент Василь Петриченко.  

Якось із місць позбавлення волі мені зателефонував знайомий Віталій, який попросив допомогти побачитися із сином молодій жінці, життєва історія якої не залишила його байдужим. Її зрадили найближчі люди: рідна мати та колишній чоловік. Шість років, як вона відбуває покарання, й жодного разу ніхто з рідних чи знайомих до неї не приїхав. Коли її «закрили», синові було шість, нині йому 12 років. І за цей час вони не бачили одне одного. Хлопчик Євген навчався у Бучанській школі-інтернаті.