Недарма кажуть: дорога не прощає недбалості… Якщо ж вона ще й погана, а недбалість виходить за всі мислимі рамки, це непрощення зростає в рази, виливаючись у жахливу статистику дорожньо-транспортних пригод. Цифри й справді вражають: щороку в майже 200 тисячах аварій гинуть понад 4 тис. людей і близько 40 тис. травмуються. За цими показниками ми попереду ледь не всіх цивілізованих країн, втрачаючи на своїх же автошляхах набагато більше за визначені Світовим банком суто економічні збитки в астрономічні п’ять мільярдів американських доларів на рік. 

Сирітство — велика трагедія в житті кожної дитини. Щорічно в Україні майже 8 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки. Переважно це сироти соціальні. Вони мають батька, або матір, або й обох, проте не захищені у цьому непростому сьогоденні. Замість школи їм доводиться здобувати «освіту» на вулиці, жебракувати, прилучатися до алкоголю, наркотиків. Адже їхнім горе-батькам не до виховання, а про обов’язки годі й казати. Таких безвідповідальних батьків суди позбавляють прав, а їхні діти отримують статус державних, і вже держава несе відповідальність за їхню подальшу долю. Вона влаштовує сиріт у будинки маляти, притулки, інтернати. Найкраще — якщо це сім’я усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, тобто сімейні форми виховання. І хоч психологічно дітям важко знайти ту ниточку довіри, любові до нових батьків, вони намагаються порозумітися. З якими труднощами зазвичай стикаються усиновлювачі та сироти, на прямій лінії «УК» читачам розповідала черговий гість редакції начальник управління організації усиновлення департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики Ольга ОЛІФЕР. 

У кабінеті Дмитра Леонова «живе» майже сотня сувенірних жаб (символ багатства і грошей). «Жаби є ще й нашим національним символом «небайдужості» до добробуту своїх сусідів, тому колекція дає змогу не втрачати відчуття адекватності суспільному середовищу», — жартує господар.

І хоч український фондовий ринок переживає нині тяжкі часи, коли гроші з нього… втікають, а не притягуються, мій співрозмовник упевнений, що ринок цінних паперів має працювати на економіку країни, і говорить про те, що цьому заважає. 

Олександру Заварову не позаздриш. Для кожного професійного тренера очолити національну команду — найзаповітніша мрія. Однак екс-керманич київського «Арсенала» опинився наче на електричному стільці.

Нинішньої осені синьо-жовті видали найгірший старт в історії відбірних турнірів чемпіонатів світу та Європи. 18 років тому в кваліфікації до Євро-96 ми програли Литві і зіграли внічию зі Словенією, після чого лише в третьому матчі дочекалися перемоги над Естонією. Нашу дружину тоді очолював Анатолій Коньков. У підсумку українці фінішували четвертими, випередивши Словенію та Естонію і пропустивши вперед збірні Хорватії, Італії та Литви.

До багатого медального врожаю, який зібрали для національної збірної харківські спортсмени-паралімпійці у Лондоні, найбільший внесок зробила плавчиня Наталя Прологаєва. На блакитних доріжках Аква-центру вона виборола три золоті й одну срібну медалі. Всі виступи спортсменки були не просто  блискучими, а й рекордними водночас. Зокрема,  заплив на дистанції сто метрів брасом, де  вона виграла зі світовим рекордом, випередивши надзвичайно сильну суперницю практично на дві секунди, дав право називати її новою золотою рибкою України. 

Про те, як вдалося пережити автомобільну аварію, яка всадила дівчину в інвалідний візок, але не зламала духу, та  досягти високих вершин у спортивному плаванні власний кореспондент газети розмовляла з  чемпіонкою, мамою і просто  красивою  жінкою. 

Нині важко навіть уявити, як люди могли колись обходитися без пошти, телеграфу, телефону, Інтернету. Адже ці речі стали для нас невід’ємною часткою життя, вони надають безмежні можливості для спілкування, обміну інформацією, пізнання нового та збереження інтелектуальних і наукових надбань, залишених нам у спадок попередніми поколіннями. А доступність до телекомунікаційних мереж та інформаційних ресурсів давно вже стала мірилом зрілості суспільства, його здатності адекватно реагувати на виклики часу. 

Лідії Федорівні Грановській незабаром 80. Майже півстоліття вона працює листоношею в рідному Радивилівському районі. Так, у свої роки не відпочиває, а активно працює, щодня об’їжджаючи 272 «підопічні» двори, в яких мешкають 775 жителів Гранівки і Тернавки. Її вірний помічник — велосипед, який нещодавно оновився: Укрпошта закупила для рівненських листонош 176 велосипедів. 

У 2004—2008 роках популярною була схема, за якою корпоративні конфлікти у компаніях, прописаних, приміром, у Києві, розглядались у судах віддалених райцентрів. Їх ініціатори мали від цього подвійну вигоду. По-перше, відповідач дізнавався про рішення, які позбавляли його майна, постфактум і не встигав їх оскаржити у визначені законом терміни. По-друге, «потрібне» рішення у глибинці, як правило, коштувало замовникові на порядок дешевше. Хоча б тому, що судді в Києві більше дорожили власною репутацією і не бралися за відверто сфальсифіковані справи. Тоді як у провінції, хоч би як прикро це звучало, «переконати» служителя правосуддя стати на слизьку стежку набагато легше. 

Часто трапляється у житті, що прозріваєш лише тоді, коли якась проблема стосується тебе або принаймні твоїх рідних. Так сталося і з моїм родичем, коли на нього напав бродячий собака у людному місці Голосіївського парку і добряче покусав за ногу. Рану обробили у травмпункті (вона виявилася надто глибокою) і запевнили, що робити уколи проти смертельного сказу немає сенсу, адже у столиці вже кілька років поспіль випадків цієї хвороби не виявлено. Проте через два місяці родичеві передзвонив лікар з того самого травмпункту і сказав, що вакцинацію проти сказу все-таки треба проводити, натякнувши, що і палиця бодай раз на рік стріляє. 

Повсякденний хліб дорожчає не лише у столиці, а й в Криму (де було два стрибки цін) та Запоріжжі. На Волині пекарі теж наблизилися до підвищення цін, та їх вчасно зупинили. Нині поки що Харківщина, Сумщина і Волинь тішать місцевих жителів сталістю цін і вмінням співпрацювати в цьому питанні з Аграрним фондом.