Шановні науковці!

Від імені уряду та від себе особисто сердечно вітаю Вас з Днем науки!

Цими днями, коли в Україні відзначається День Європи, ми традиційно намагаємося підбити підсумки й оцінити досягнення на євроінтеграційному напрямі за рік, що минув. Це слушна нагода ще раз осмислити головні завдання та виклики, що стоятимуть перед нами на найближче майбутнє, спрогнозувати перспективи реалізації нашої спільної мрії - побудови справді європейської держави, яка стала б гідним членом єдиної європейської родини.

Авіаційна галузь, яка є гордістю держави, оскільки Україна належить до небагатьох країн світу, які мають замкнутий цикл - від проектування до будівництва літаків, за останні двадцять років, на жаль, здебільшого накопичувала проблеми та борги. Приміром, минулого року найбільші підприємства авіаконцерну "Антонов" погіршили фінансові показники. Хоча сам розробник авіатехніки ДП "Антонов" завершив його з прибутком, але він був значно меншим, ніж попереднього року.

Такої урочисто-траурної процесії, яка охопила понад півтори тисячі кілометрів і тривала понад два тижні, ще не знала українська історія. Як відомо, останні півтора року Тарас Григорович жив у Петербурзі, а 10 березня 1861 року там і помер. 12 березня був похований на Смоленському кладовищі російської столиці. Але друзі й близькі прихильники Шевченка вже тоді знали, що той посмертний прихисток Великого Українця тимчасовий: ще в день смерті, 10 березня, зібравшись у помешканні одного з братів Лазаревських, вони заприсяглися згодом перевезти його тіло в Україну. Для здійснення задуманого потрібно було зібрати кошти й одержати дозвіл центральної влади. Тож і сороковини відзначали в Пітері.

Шевченківські роковини іноді змушують замислитися над повнотою нашої обізнаності з творчістю та життям поета. Попри, здавалося б, цілковите благополуччя у провідній галузі історії української літератури - шевченкознавстві, передчасно говорити про вичерпність нагромадженої інформації. 

Хто хоч трохи вчив у школі класичну українську літературу, знає, що за найскрутніших часів найбідніші українські села громадою скидалися по копійці й спільно утримували школу, котра й нині залишається головним осередком соціального життя села, і вчителя. Бо навіть неписьменні селяни знали: то - можливість для їхніх дітей отримати освіту й вибитися в люди, бо в іншому разі їм до кінця свого віку доведеться у селі волам хвости крутити. А хто ж хотів для своїх нащадків такої долі?

У Дніпропетровській області реалізовуються системні положення ініціативи глобального Договору ООН щодо соціальної відповідальності бізнесу. 

Велике королівське весілля принца Вільяма і Кетрін Міддлтон, за яким слідкувало два мільярди жителів планети, застало мене в Йорданії. Тому, зізнаюся, навіть краєчком ока не зафіксувала це дійство. І не лише через надто щільний графік перебування в цій країні. Скажу відверто: її невелика територія вміщує стільки знакового і незвичного навіть на тлі вічності, що всі інші, не особистісного характеру події, відходять на .надцятий план. 

Одна з легенд розповідає, що колись у сон-трави - невеликої, але дуже гарної рослинки - листя було таким великим, що за ним ховався вигнаний із раю cатана. Але архангел Михаїл розгледів його й там і випустив громовицю. Диявола він з укриття вигнав, та листя сон-трави так і залишилося простріленим-розшматованим на безліч тоненьких смужок-шерстинок. Звідси і назва рослинки-простріл...

У Миколаєві презентовано проект "Почуй мене" - для тих, хто погано чує і розмовляє. Ці люди у разі необхідності зуміють самостійно, без сторонньої допомоги викликати рятувальників, "швидку" та міліцію.