Буремний для нашої країни 2014 рік світ запам’ятав ще й 200-річчям від дня народження Т. Г.Шевченка. Цю подію ЮНЕСКО внесла до календаря пам’ятних дат. Її відзначали майже в усіх країнах. Та людство вшановує нашого великого земляка не тільки на планеті Земля, а й у Космосі. Про це наша розмова з астрофізиком Анатолієм КОПИЛЕНКОМ.

—  Анатолію Яковичу, то скільки пам’ятників Кобзареві у Всесвіті?

— Таких пам’ятників два. Один — на Меркурії, одній з п’яти найяскравіших планет Сонячної системи. Її іноді можна побачити увечері низько на заході або вранці на сході.

Тривалий час про поверхню Меркурія не було відомо майже нічого. У 1970-х роках космічний апарат «Маринер-10» передав на Землю фотознімки планети, яка, на перший погляд, виявилася дуже схожою на Місяць через численні кратери різного розміру. Понад 200 найбільшим науковці вирішили дати ім’я, щоб не переплутати один з одним. Кратер, названий ім’ям Тараса Григоровича Шевченка, має діаметр 130 кілометрів і утворився значно раніше від сусідніх, серед них він справжній патріарх.

—  А сусідні кратери також одержали імена видатних людей?

— На карті Меркурія сусіди Кобзаря — кратери австрійського композитора Шуберта, давньогрецького поета Гесіода, трохи далі — кратери, названі на честь таких корифеїв літератури, як Шекспір (Шевченко ілюстрував його «Короля Ліра»), Дефо (згадаймо графічний шедевр Шевченка «Робінзон Крузо»), Пушкін (малюнок до поеми «Полтава»), Лермонтов (ілюстрація до «Умираючого гладіатора»).

Як бачимо, як і за життя, нашого Тараса оточують митці світового рівня. Меркурій ніколи не віддаляється далеко від Сонця, тому якщо наш погляд буде звернений у бік денного світила, то вважаймо, що саме десь там і обертається далекий Меркурій, на поверхні якого навічно вписане ім’я Тараса Шевченка.

—  А де і хто встановив другий космічний пам’ятник Кобзареві?

— Один з астероїдів має назву Kobzar на честь Тараса Шевченка. Між орбітами планет Марс та Юпітер обертаються так звані малі планети, або астероїди. Вважають, що це уламки великої планети Фаетон, яка колись розпалася з невідомих причин. Найбільшим з відкритих астрономами малих планет присвоєно власні назви.

Спочатку їх називали іменами з грецької та римської міфології, а коли астероїдів виявилось більше, ніж було античних богів та богинь, то відкривачі нових космічних об’єктів отримали право називати їх за власним уподобанням. Так, 1925 року в Сімеїзі в Криму академік Г. Шайн, відкривши малу планету №1709, назвав її Україною, і це було символічно, адже Україна згодом стала однією з космічних держав.

Мені пощастило у студентські роки проходити переддипломну практику у відділі малих планет Кримської астрофізичної обсерваторії.

Науковим керівником нашої практики був М. Черних, який тоді вже відкрив майже сотню небесних об’єктів. І саме він 1981 року надіслав у Міжнародний центр малих планет (Кембридж, США) заявку про те, що відкриту ним планету №2427 він назвав на честь геніального українського поета Тараса Шевченка. А невдовзі міжнародна організація астрономів затвердила за цією планетою назву Kobzar.

Планета, яку названо цим ім’ям, як і більшість малих планет, рухається між орбітами Марса та Юпітера. Середня відстань від Сонця становить 410 472 500 кілометрів. Діаметр астероїда Kobzar — близько 10 кілометрів, отже, побачити його можна тільки з допомогою потужного телескопа.

Не менш цікаво, що поряд з малою планетою Kobzar у небесних висотах яскраво світить плеяда наших космічних маяків: астероїди Каменяр, Сковорода, Гоголь, а також символ нашого єднання — астероїд Київ.

Владислав КИРЕЙ,  «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій КОПИЛЕНКО. Народився 1947 року в Золотоноші на Черкащині. Закінчив фізичний факультет Київського державного університету. Живе у Севастополі. Працював старшим викладачем кафедри українознавства, культурології та педагогіки Севастопольського національного технічного університету. Член Національної спілки журналістів України.