Музейники разом із співорганізаторами Union Press Ltd нагадали нам, що піст — це не тільки дотримання певних обмежень у їжі, а й моральні зусилля, якими позиціонуємо себе у грішному світі. Тож показали камерну за площею і масштабну за історизмом виставку графіки «Сім смертних гріхів. Європейська художня традиція в сучасній графіці». Експозиція завдяки двохтисячолітній історії теми набуває вагомості на тлі затребуваності моральної відповідальності в українському суспільстві.
Найзначнішим експонатом стала автентична Гравюра Пітера ван дер Хейдена Ira, що в перекладі з латини означає «гнів». Саме гнів призводить до катастроф, з яких найстрашніша — війна. «Гнів» надруковано у 1558 році в антверпенській майстерні Йогана Вірікса за малюнком Пітера Брейгеля-старшого (орієнтовно 1529—1569 роки), який наслідував манеру Босха. Це єдина його робота з серії «Сім смертних гріхів» в архіві музею. Головна фігура на ній — монах, який б’є у дзвін: праведник на сторожі. У межах виставки представлено й гравюру з профілем Брейгеля. Гуманіст другої половини ХVІ століття Домінік Лампсоніус написав, що «Petro Brvegel перевершив у наслідуванні оригінал — самого Босха». Малюнок Брейгеля «Гнів» зберігається в галереї Уффіці у Флоренції, а гравюра надійшла із зібрання петербуржця Василя Щавинського, який передав колекцію в музей Ханенків у 1931 році. Її недолік — обрізаний внизу гравюри текст: «Обличчя набухають від гніву, вени темніють від крові». Сюрреалізм зображення підпорядковано митцем виразності смислу, насиченому моральними сентенціями. В гравюрі земля, море і небо від часів Адама і Єви до реалій життя автора.
.jpg)
Експозицію було складено й з офортів у половину аркуша формату А4, зроблених у 2007—2015 роках. Це повні серії з приватної колекції чотирьох художників: чорно-білі Юрія Боровицького з Санкт-Петербурга, Олексія Федоренка з Києва, Олега Денисенка зі Львова і його земляка Романа Романишина — кольорові. Мене здивувало, що в нього колекціонування зазначене як восьмий гріх. Скажімо, Пабло Неруда також вважав, що не буває чесних колекціонерів? Роботи різні за стилем, алюзіями, технікою, вони перенасичені метафорами та символами, зі складними стилізаціями та культурологічною атрибутикою. Доповнював показ і п’ятихвилинний відеофільм Артура Рожьє «Смертні гріхи в історії мистецтва», створений 2011-го. В ньому оживали персонажі гравюри Пітера Брейгеля-старшого. З-поміж інших великих художників фільму були: Джотто, який означив серед гріхів «правосуддя — несправедливість», Ієронім Босх — він розмістив по колу жанрові реалістичні сценки в зіниці Бога («Бійся-бійся, Господь усе бачить») та німецький експресіоніст Отто Дікс (1891—1968). «Лінь» у його розумінні — це байдужість, що призвела до влади фашизм. У цій роботі Гітлера зображено якимось жалюгідним і закомплексованим.
Шкалу гріхів визначив Папа Григорій І Великий (приблизно 560—604 роки) у праці «Мораль на книгу Іова». Чим далі гріх від любові, тим він страшніший для спасіння. Які ж людські вади християнська традиція вважає гріхом у ХХІ столітті? Гординю, жадібність, хтивість, заздрість як бажання зла ближньому, ненажерливість (безмірне споживання будь-чого), гнів, що призводить до війни, та лінь. А ось до яких гріхів належить корупція, привласнення чужого?
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Світлана СКРЯБІНА
(фото), «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+