60 діб під вартою — такий запобіжний захід обрав Рівненський міський суд організаторові сепаратистського мітингу під стінами обласної держадміністрації Ярославу Гранітному. Апеляційний прогнозовано залишив його без змін. Тепер, каже адвокат затриманого, вони готові позиватися навіть до Європейського суду з прав людини.

Та чи все тут так просто й однозначно? Чому, прикриваючись вкрай наболілим — законодавчо неврегульованим бурштиновим питанням, — замовники і виконавці протягують сепаратистські ідеї навіть тут, у місті, з якого завжди йшли потужні імпульси національного відродження? У рамки здорового глузду не вкладається.

…Читаю оголошення, що передувало мітингу, в російській мережі «ВКонтакте»: 400 гривень обіцяють за 4 години, які треба просто постояти там, де скажуть. Школярам, учням ПТУ — уявляєте? Ті погоджуються, особливо (точніше, зовсім) не обтяжуючи себе якоюсь там політикою. Мами, як з’ясувалося, були впевнені, що їхні діти в цей час на заняттях: аж ось, на тобі, побачили їх на екранах!

Дітей, зрозуміло, просто використали: під приводом, що бурштин має належати рівненській громаді, такі собі (ні, не люди — людці) ратують за… Рівненську республіку!

Звісно ж, СБУ оголосила Гранітному підозру про злочин: ідеться ж бо про святе — зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України. «А мітинг виявився проплаченим, в організаторів та їхніх ляльководів була лише одна мета — розхитати ситуацію в нашому спокійному регіоні, створити картинку для замовних телеканалів. Їм це не вдалося і не вдасться», — оперативно відреагував очільник виконавчої влади області Олексій Муляренко.

Що ж маємо в підсумку? Проблема з легалізацією видобутку бурштину справді є: парламент уперто не ухвалює жодного із запропонованих законопроектів, попри численні звернення обласної ради та облдержадміністрації, інформацію про те, що в бурштиновій тіні обертається чи не весь борг України перед МВФ. Тому якщо йдеться про бурштин, то це прямою дорогою до Верховної Ради, можна з мітингами. До речі, Рівненська облдержадміністрація зробила тут, здається, навіть більше, ніж могла: стала розробником постанови Кабміну, покликаної зменшити масштаби екологічної катастрофи на Поліссі.

Постанова вже набрала чинності. Йдеться про рекультивацію пошкоджених земель, яку мають проводити державні підприємства.

Але я про інше. Якщо держава вчасно не розв’язує суспільно та економічно важливих резонансних проблем, на них, як бачимо, активно спекулюють — аж до закликів про створення псевдореспублік. За якими, зрозуміло, стирчать великі кремлівські вуха. Бо з’ясувалося, той-таки Гранітний (змінив прізвище в 2013-му) вчився у Москві. А в спілкуванні з журналістами у залі суду фактично підтвердив, що отримував за мітинг гроші.

Того дня ще один рівнянин — політв’язень Микола Карпюк відзначив 53-й день народження у російській тюрмі: вже четвертий у неволі. О, часи! О, звичаї!