Цього року вперше на національному конкурсі, проведеному з ініціативи Українського форуму благодійників під патронатом Національної спілки фотохудожників України, була представлена номінація «Діти, поранені війною». 

Завтра вітатимемо з професійним святом медиків. Кожному з нас колись у житті Бог послав такого Лікаря, котрому ми завдячуємо якщо не життям, то здоров’ям — своїм або своїх близьких. Буде багато по-справжньому теплих і щирих слів, побажань і подяк за їхні світлі голови й золоті руки. А коли свято мине, ми всі повернемося в реальність — бідні лікарні, мізерні зарплати і принизливі «подяки» в конвертах.  

«Коли я обирав професію, тоді, мабуть, спрацювала підсвідомість. Із дитинства вважав, що наша церква у селі Мацошин на Жовківщині найкрасивіша. А потім, крізь роки, коли привіз туди українського мистецтвознавця директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, то він сказав: «Цього іконостаса торкався великий художник. Це ж Устиянович!» А ніхто про це не знав... Так мацошинський іконостас і його споглядання стало першим естетичним відчуттям світу, яке задало тон у моєму творчому становленні», — розповідає режисер, сценарист, генеральний директор — художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Василь ВОВКУН. 

На столичній Михайлівській площі, фактично під сірими міцними стінами вітчизняного зовнішньополітичного відомства, вже втретє відбулася акція МЗС OPEN AIR — цього разу джазовий концерт «Музика вільних людей». Його організували спільно з Koktebel Jazz Festival. Концерт став символом солідарності та підтримки тих, хто виступає проти російської окупації Криму. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Крамольні «Думки натураліста»

«Умерти серед достойних людей»

Запізніла вдячність 

Учень 4-В класу Максим Герасимчук прокидається вдосвіта, вдома робить зарядку й одягає… військову форму — вже за мить батьки відвозять сина не до звичайної школи, а до ліцею-інтернату №23 в Шевченківському районі Києва. Тут перед заняттями на хлопця чекає розминка, а на старших парубків шикування, де визначають завдання на день, тиждень. Лише потім лунає гімн і розпочинається перший урок.  

Неординарна, незвична, талановита, напрочуд гарна, запашна, барвиста… Ці епітети якнайкраще визначають суть виставки «На перехресті двох мистецтв», яку відкрили в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. І зустрілися-здибалися на такому творчому перетині таланти тернопільців — селекціонера Ігоря Хороша і художниці Наталії Басараб. 

Океан Ельзи» в Лисичанську співав між двох злив на тлі блискавок, під акомпанемент гуркоту грому. Фанати, мокрі й щасливі, зібралися на стадіоні майже за три години до початку концерту. Погода, здається, додала натхнення й «Океану Ельзи» — принаймні електризація слухачів зашкалювала. Святослав Вакарчук тільки встигав міняти мокрі футболки — так несамовито працював на сцені. Фронтмен виконав пісні з нового альбому «Без меж» й хіти, яким підспівував стадіон. По закінченні шоу Святослав написав у Фейсбуці: «Ви герої! Не побоялись шаленої грози! І стали творцями шаленого концерту!»

А за кілька годин до початку шоу Святослав Вакарчук зізнався журналістам на брифінгу: «Ми приїхали в Лисичанськ, тому що хотіли сюди приїхати. Це була наша мрія». 

На нинішній вітчизняній естраді зірка Павла Зіброва сяє особливо яскраво, самобутньо і неповторно. Це стверджує ювілейний тур співака напередодні 60-річчя з дня його народження, під час якого він зустрічається з численними прихильниками свого пісенного й композиторського таланту. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Бандити толерантності не розуміють 

Полковник у вишиванці

«Священна весна» українського композитора