Гуманітарна політика

  • Олена ОСОБОВА

    «Жива бібліотека» пропонує розмову про наболіле

    Говорити  без цензури, не обираючи зручних тем — так формулюють своє завдання організатори інтерактивного культурно-освітнього проекту «Жива бібліотека». Це громадська ініціатива волонтерів «Культурно-освітньої фундації Liberi Liberati». Уже є історії, що підтверджують потребу  саме такого діалогу митців, акторів, істориків, громадських активістів, письменників, музикантів (а таких уже понад 40)  із жителями Донбасу. 

  • Тетяна МОІСЕЄВА

    І серце битиметься довго

    На екрані в залі президії Національної академії наук, де відбувається презентація програми «Довголіття-кардіо», — два фото. З одного позирає новонароджене блакитнооке дитя. На іншій — зморщена, мов печене яблуко, сторічна бабця нафарбованими яскраво-червоними губами хвацько задуває свічки на торті.  

  • Актриса Ада Роговцева: «Я така собі жінка-чоловік, бо з дитинства на моїх плечах було стільки відповідальності!»

    Вона не дає розлогих інтерв’ю. Їду за нею в Глухів, домовляюсь, і після більш ніж двогодинного виступу та зникнення черги за автографами ми присіли за лаштунками біля купи квітів і подарунків. 

  • «Вогнем і мечем» — проти національної ворожнечі

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

    Черепки, цінніші за золото скіфів

    А про господарів забули

    Украдена «братьями» історія

  • Інна КОВАЛІВ

    Чи потрібна старшокласникам фізика?

    Майбутні старшокласники зраділи нещодавній новині про те, що вже незабаром Міністерство освіти і науки планує подолати неефективну багатопредметність у старшій школі й удвічі скоротити кількість обов’язкових дисциплін. Тож учні вивчатимуть менше предметів, проте глибше й грунтовніше — обираючи відповідний профіль навчання, отже і майбутню професію. 

  • Бандурист Тарас Яницький: «Щоразу переконуюся: наша музика, пісня здатні сколихнути щирі почуття іноземців і до виконавця, й до країни»

    Під час однієї з попередніх моїх публікацій про сімейний квартет бандуристів Яницьких в «УК» 20 років тому написав: «Якось нас запросила у свою програму ведуча українського радіомовлення Емма Бабчук, — розповідає голова родини Йосип Кузьмович. — Скільки теплих слів і похвал пролунало тоді на нашу адресу — передача йшла у прямий ефір. Цікаво, що телефонували радіослухачі з Донецька, Луганська, Миколаєва, Херсона, Маріуполя, Криму. Вони просили частіше проводити такі презентації української пісенної творчості. На жаль, хай не ображаються керівники радіо і телебачення, за штучним блиском і вереском напівголих зірок близького і далекого зарубіжжя наше скромне національне мистецтво ледь пробивається на світ». 

  • Наталя БОРОДЮК

    Хто-хто в замку оселиться?

    Підгорецький замок захоплює одразу — без довгих оглядин. Більше того, це відчуття не зникає і не забувається. Він прекрасний навіть у своїй занедбаності, а колись, ще й завдячуючи багатству і вишуканості інтер’єру, був серед найцікавіших у Європі. «Його вважають українським Версалем», — казав легендарний Борис  Возницький. 

  • Трагедія каторжан двох режимів

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

    Митрополит проти блудниці Катерини ІІ

    «За Сибіром сонце сходить»

    Окупована Бізонія і бандитська Лугандонія

  • Ольга ПОРКУЯН: «Нині якість навчання в нас стала вищою, ніж була до сумних подій»

    Нині у структурі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, який переміщено з Луганська до Сєверодонецька, сім інститутів та сім факультетів. Тут 7140 студентів навчають майже 700 викладачів, з них 70 професорів та докторів наук. Виш претендує на те, щоб стати провідним сучасним науково-навчальним центром Луганщини. Черговим кроком на шляху до амбітної мети став візит університетської команди до Кембриджа. Як міжнародна співпраця науковців може позначитися на долі краю, розповідає ректор університету професор Ольга ПОРКУЯН. 

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    На науковий пікнік — до Варшави

    На День незалежності Польщі, 11 листопада, випала нагода побувати у Варшаві: того дня радикальна молодь підпалила прапор України. Втім, глядачів в інспірованого дійства було небагато. Більшість варшав’ян або ж виїхала за місто, або вишикувалася біля центру науки «Копернік», що виріс на березі Вісли в 2010 році.