Збереження й відновлення народних традицій — справа благородна. Нині вона розвивається. Це довели жителі Івано-Франківської області. Днями у селі Королівка Коломийського району відбулося видовищне дійство, яке зібрало чимало прихильників українського народного мистецтва, — XIV Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Коломийка-2016». 

В Україні створять Національний репозитарій академічних текстів — єдину базу наукових робіт і статей, що дасть змогу швидко виявляти плагіат.

Про це під час брифінгу повідомила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. 

«Хто всі ці люди?» Це сакраментальне питання вже кілька років поспіль відбиває найтиповіше враження від червоної доріжки Одеського міжнародного кінофестивалю. «72 чиновниці, 23 депутатські дружини, 37 утриманок, 57 валютних проституток, — український блогер підбиває статистику червоної доріжки відкриття, — 0 кіноактрис, 0 продюсерів, 0 режисерів».

Евакуйована з Луганська обласна наукова бібліотека імені Горького щойно відчинила двері відвідувачам у Старобільську, одразу почала допомагати колегам із сільських бібліотек на підконтрольній Україні території області. Бо не можна втратити жоден з осередків культури, а якщо не модернізувати роботу, проблеми неминучі. Як ведеться знаній бібліотеці на новому місці, «УК» розпитав у її директора Інни РИБ’ЯНЦЕВОЇ. 

Щороку в липні у християнській святині в Зарваниці, що на Тернопіллі, організовують загальнонаціональну прощу. Основні її заходи тривають упродовж двох днів. Однак кожен сам вирішує, як підготуватися до такого богомілля, вирушити пішки чи транспортним засобом. Майже 200 прочан із Хмельниччини, скажімо, зібралися у далеку дорогу ще на початку тижня, бо рушили зі своїх міст і сіл пішки до Чудотворного місця. Від архікатедрального собору в Тернополі колона з майже 2000 прочан теж дружно подалася пішою ходою до Зарваниці. Власними ногами пройшли маршрут від рідного порогу до Марійського духовного центру деякі жителі Тернопільщини та сусідніх областей. Віряни з Косова скористалися велосипедами. 

Коли по радіо слухаєш Михайла Слабошпицького, в газеті або журналі читаєш його літературно-критичний, художній чи якийсь інший матеріал, мимоволі здається: цей чоловік знає про книжки і життя якщо не все, то майже все.

Думка хоч і гіперболізована, однак недалека від істини. Ті, хто має щастя й насолоду слухати і читати цього навдивовижу інтелектуального і різнобічно освіченого письменника, підтвердять: варто вхопитися за його першу-другу фразу, а далі вже цілковитий полон і магія істинно високого Слова, на яке вельми скупе наше прагматичне і бездуховне сьогодення.

З Михайлом Слабошпицьким спілкуємося напередодні його 70-го дня народження. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Двомовність великого поета Росії

Від ДОПРу — до Колими

Криваве відлуння сталінської «покладливості» 

Як відомо, всесвітньо відома Ольвія, що містилася на території сучасної Миколаївської області, — одна з чотирьох найбільших античних держав Північного Причорномор’я. Її засновували грецькі переселенці на правому березі Гіпанісу (нині — Бузький лиман) у II чверті VI століття до н. е. А проіснувала вона майже тисячу років. У часи розквіту територія міста мала 50—55 гектарів, а по берегах Бузького, Дніпровського та Березанського лиманів розташовувалися півтори сотні сільських поселень, що належали до сільськогосподарського округу — хори Ольвії. Недавні дослідження археологів свідчать про розширення меж Ольвійської держави аж до сучасного Миколаєва, приміського села Велика Корениха. 

Крихітний катетер цілеспрямовано повзе стегновою артерією. Він несе до серця щось схоже на красивий ажурний парашутний купол — штучний мітральний клапан. Коли катетер дістанеться лівого шлуночка серця, клапан від’єднається від катетера і розкриється в потрібному місці — інтернаціональна команда лікарів з Німеччини, Франції, Канади та України оперує пацієнта в київському Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії. 

Він раптом змінив м’яч на… мікрофон. Утім, не жалкує, — так розпорядилася його ще юна доля. Через серйозну травму Ігор Грохоцький — майбутнє українського футболу — змушений був залишити щойно розпочату спортивну кар’єру, тож вирішив співати. Тепер у творчому доробку 24-річного виконавця дві важливі перемоги: на телевізійному проекті «Голос країни» та нещодавно в міжнародному пісенному конкурсі Youthvision-2016 у Баку.

Тому дивуюся, коли лунають закиди на кшталт: у нас немає хороших виконавців, де ж та українська музика. Вони є, до того ж представляють нашу країну у світі й повертаються додому з перемогою. Проте їх ніхто не бачить, а головне — не чує. Адже молодим талантам досі важко пробиватися крізь океан низькопробної попси, що заполонила теле- й радіоефіри. Тож про якість вітчизняної музики, знакові зустрічі, навіть можливу участь у Євробаченні-2017 «УК» розповідає Ігор ГРОХОЦЬКИЙ.