У серпні-вересні 100 років тому на горі Лисоня, що неподалік міста Бережани на Тернопіллі, тривали кровопролитні бої. На герць з російським агресором тоді стали Українські Січові Стрільці, які з початком Першої світової війни створили добровольчий легіон. Вони разом з австро-угорськими загонами в той час зупинили тут наступ противника на місто, завдавши йому значних втрат. Проте й для усусів Лисоня стала стрілецькою Голгофою — чимало з них загинули, зазнали поранень або полону. Цих лицарів української волі пам’ятаємо, шануємо їхню військову доблесть і честь.

Уперше меморіальний курган на Лисоні насипали 1927 року. Тодішній польській владі це не сподобалося, вона забороняла тут зібрання, а її посіпаки неодноразово розкопували могилу-символ, нищили хрест. Совіти теж прагнули стерти з пам’яті українців стрілецьку славу. Не вдалося — дивом у 1970-х роках на горі вберегли поховання від розорювання. А в липні 1989 року на Лисоні зібралося велелюдне віче, вперше замайоріли синьо-жовті прапори. Через рік — теж уперше задзвонили дзвони, відправили панахиду за полеглими Героями. 

Те, що переживають котячі герої і ВІН, нагадує різнобарвний калейдоскоп, у якому є і жорстокі воєнні сцени, і розважливі та мудрі роздуми, й іскрометний гумор. Останнім пересипані чи не всі сторінки, бо хоч би що хто казав, а коти — особливі персонажі зі своєю мовою, поглядом на їжу, комфорт, судженнями про господарів, сусідів.

Можна повідати про фінал повісті, але краще, якщо про нього дізнаються самі читачі. Бо всі, хто прочитає твір, одержать повчальні уроки — насамперед добра, порядності, людяності. 

Їхнє життя легким не назвеш. У 1940-х комуністичний смерч вирвав їх із рідної землі і розсіяв світами. Але вони не загубилися, збираються в Україні, деяких інших державах на фестивалі своєї культури. Чи не найбільший з них у перші вихідні серпня відбувся неподалік міста Монастириськ, що на Тернопільщині.

До Світової федерації українських лемківських об’єднань, яку очолює відома співачка Софія Федина, входять організації з Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії, Канади та США. У цьому переліку є країни, в яких лемки були автохтонами, і ті території, куди найзахідніших українців занесло. 

Вкрасти можна не лише гроші, а й… думки. Тільки в першому випадку грабіжник ризикує потрапити за ∂рати, а в другому — принаймні донедавна, такий злочин сходив з рук. А надто — завжди приховувався. Проблему тотального існування інтелектуальних крадіжок в Україні замовчували впродовж десятиліть.

Тож Міністерство освіти і науки оголосило боротьбу з плагіатом — у відомстві працюють над створенням єдиної бази наукових текстів, що буде введена в дію вже у вересні. Втім, чи готові університети плекати академічну доброчесність та яке покарання чекає на плагіаторів, дізнавався «УК». 

Свого часу «УК» розповідав про проекти Сумського обласного об’єднання громадян «Усвідомлений вибір народу». Тоді активісти за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні підважили величезний пласт соціальної проблеми, надавши безоплатну первинну правову допомогу жителям понад двадцяти віддалених сіл Лебединського району. Однак життя ставить нові завдання. На часі — допомогти учасникам АТО, які, повернувшись із зони бойових дій, опиняються перед багатьма проблемами, в тому числі психологічної реабілітації. За словами керівника об’єднання «Усвідомлений вибір народу» Світлани Дронік, виокремили саме цю проблему і водночас логопедичну. Бо в селах про логопеда якщо й чули, то тільки по радіо або ж від знайомих. 

Його таврували як націоналіста, сіоніста, космополіта. А він «вимальовує контури невидимого» і вважає, що «свята нахабність мистецтва у його незрозумілості». Українська дефініція «митець» влучно характеризує зовнішні та внутрішні іпостасі пана Олександра.

«У юні роки, — згадує пан Олександр, — я читав забороненого Бергсона, зокрема «Розум та інтуїцію». Його філософія вчила розмірковувати. Він розглядав творчість як викид суб’єктивної енергії, що формує світ. Він немовби радився зі мною. Мистецтво — теж розмова. Картина — як текст, сповідь».

До 85-річчя визначного митця в «Мистецькому Арсеналі» до 28 серпня відкрито виставку його робіт «ХХІ століття». В «Архіві застережень» представлено 89 картин. Чимало  

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Ленінська зброя голодоморів

Тюремна стіна між двома світами

«Література — виробництво небезпечне» 

Вічна тема щеплень і вакцин вибухнула знову. Детонатором стала НП у Дніпрі, коли через дику для цивілізованої країни XXI століття хворобу між життям і смертю опинилася п’ятирічна Надійка. Дитина не була щеплена проти правця, тож коли виявилося, що через буденну подряпину вона захворіла, протиправцеву сироватку довелося шукати всім миром, зокрема й через Фейсбук. 

Далеко не в кожного вистачить сміливості розказати про факт насилля у своєму житті. Тим паче, якщо обіймаєш високу посаду. Натомість про такий випадок з власного дитинства Інна Совсун відверто написала в рамках кампанії #яНеБоюсяСказати у Фейсбуці. Або, скажімо, у розпал вступного ажіотажу перший заступник міністра в соцмережі спілкується особисто з абітурієнтами — попри зайнятість, таки знаходить вільну хвильку, щоб допомогти, пояснити.

Зізнаюся, було приємно зустріти цю тендітну жінку на концерті «Океану Ельзи», причому не у VIP-ложі, а серед звичайних глядачів. Привітна, усміхнена й водночас смілива, непохитна й самодостатня — вона послідовно запроваджує важливі зміни у системі вищої освіти. І чи не щодня переконує в необхідності новацій армію ректорів, які звикли жити за старими правилами. Це в будні. А щосуботи пані Інна має справу для душі — замість відпочинку викладає у рідній Могилянці, водночас встигає бути люблячою мамою для маленького сина.  

У день відзначення 1028-ї річниці хрещення Київської Руси-України Президент Петро Порошенко зустрівся з представником Вселенського Патріархату при Всесвітній раді церков, архієпископом Тельміським Іовом.