Бік старенького ПАЗика пахне свіжою фарбою. Галявини навколо новеньких лавочок (подарунків спонсорів) — свіжоскошеною травою. Водяний млин — свіжозмолотою дертю. Оновлені крила вітряка — свіжоструганими дошками.

Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові у Міжнародний день музеїв упевнено заявив: цілком готовий зустрічати літо й спраглих до знань і вражень, свіжого повітря та милих краєвидів відвідувачів.

Емоційний градус дебатів довкола цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання, поєднаного з державною підсумковою атестацією з української мови та літератури, був високим. Коли опублікували відповіді, виявилося, що значна частина випускників не осилила кілька завдань, що стосувалися тексту сучасної письменниці Галини Пагутяк. Сама авторка, втрутившись у дебати, долила оливи до вогню. Дійшло то того, що суперечки почали кидати тінь на систему ЗНО — єдину нашу ефективну реформу за останні кільканадцять років.

Людина, яка не шукає друзів, — ворог сама собі. Ці слова грузинського генія Шота Руставелі звучать як сучасна філософія євроінтеграційної політики України, де кожен має усвідомити свою європейську приналежність, тим самим зробити такий важкий перший крок назустріч одне одному. Прагнучи змін, варто спробувати змінитися передовсім самому. Бути європейцем — це бути вільним у правах та діях, подорожувати Європою без проблем. Бути людиною, яка цінуватиме культуру, інших людей та їхню думку. Бути європейцем означає, що на схилі віку ти точно зможеш жити достойно. Ці слова належать кільком студентам одного з українських вишів, однак від того, скільки людей зможуть під ними підписатися, залежить наше спільне майбутнє.

Ювілейний, 50-й за ліком пісенний конкурс, який завдяки таланту Руслани вперше відбувся в Україні, засвідчив важливість як вибору виконавців, так власне й естрадного продукту. Задовго до початку змагань фахівці марно доводили, що в пісні «Гринджолів» є патріотизм і політика, однак «ніц» мистецтва, що підтвердили фінальні результати Євробачення. 

На манеж цього сезону виходять гулівери (акторам увійти в образ допомагають ходулі) та найменші в світі за зростом люди — у народі їх називають ліліпутами. Втім, самим їм таке кліше не до вподоби. А директор Національного цирку Людмила Шевченко запросила для певного різноманіття програми — європейські майстри просять за роботу чималі суми у валютному вимірі, а російські... Їм у нас не місце.

Ліліпутів керівник цирку вишукувала тривалий час в усій Україні й таки знайшла. Щоб їх було помітно на арені, до номерів застосували креативний підхід: балет, тварини, яскравий інвентар, мильні бульбашки. І, варто сказати, глядачеві ідейна родзинка припала до душі. За оплесками стало зрозуміло, що найбільше гостям під куполом запам’яталися такі собі тарілки — запозичення з китайського народного циркового жанру й сакральний предмет китайського жонглювання «дьябало». Ці котушки нагадують пісочний годинник і тримаються на нитці, закріпленій на двох палицях. Вони й переплітаються, наче метелики, крутяться, стрибають, здіймаються в повітря.

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Уманська одіссея поета

«Марсіанин» з радянського пекла

Заборонена правда

Зустріч з документами минулого не лише допомагає краще зрозуміти історичні події — вона робить змістовнішим сьогодення. Саме так сприймається виставка документів Національного архівного фонду України, присвячена 70-й річниці Перемоги над нацизмом в Європі «Україна: шлях до Перемоги», що демонструються у столиці в Центральному державному архіві громадських об’єднань.

На кожному стенді — документальні свідчення. Тут гордість і біль переплелись в єдине ціле. Зупиняюсь біля тексту повідомлення радіостанції «Радянська Україна» 9 травня 1945 року про підписання Акту про капітуляцію німецьких збройних сил. А поруч — фото зруйнованого Хрещатика, палаючого Дніпропетровська. А ось повідомлення розвідників про знищення нацистами сіл в Житомирській області. Спалено в Лучинці 250 дворів, Славетному — 307 дворів, Городці — 180 дворів.

З  перших днів війни нацистської Німеччини проти Радянського Союзу, яка розпочалася в ніч на 22 червня 1941 року, територія західних районів країни стала ареною найзапекліших боїв. Пафос тих суворих днів, коли на захист Вітчизни піднявся увесь радянський народ, доносить до нас пісня, слова якої я, сучасник того періоду, пам’ятаю і зараз: 

Підопічні Мірчі Луческу не зуміли здолати «Волинь» у Луцьку і втратили друге місце в турнірній таблиці. Волиняни досягли позитивного результату завдяки самовідданій грі в обороні. Варто відзначити передовсім воротаря Богдана Шуста, який більшу частину своєї кар’єри провів саме в «Шахтарі». А рахунок 0:0 знову перемістив у зону Ліги чемпіонів «Дніпро». Тож інтрига стосовно «срібла» нинішньої першості зберігатиметься найімовірніше до очної зустрічі команд у передостанньому турі першості.

Водночас шанси «Шахтаря» на шосте поспіль чемпіонство перейшли в розряд теоретичних, адже за чотири тури до фінішу відставання від «Динамо» становить комфортних для киян сім очок. Гра в Києві проходила з повною перевагою господарів поля, які відкрили рахунок на 12-й хвилині: гол забив Артем Кравець. А до закінчення перших півгодини перевага киян на «Олімпійському» вже була розгромною… 

Хай там що кажуть, а наші думи мають магічну силу. Митець, який нею надихнувся, відчуває таке піднесення, що ніби сам був учасником тих далеких подій. Мабуть, саме в такому стані йому вдається передати сучасникам свої відчуття.

Побачивши одного разу твори Віктора Цапка, ними ніби просякаєш, а манеру письма не переплутаєш з іншими авторами — тут самовираження на високій ноті.

Як воно приходить?