На манеж цього сезону виходять гулівери (акторам увійти в образ допомагають ходулі) та найменші в світі за зростом люди — у народі їх називають ліліпутами. Втім, самим їм таке кліше не до вподоби. А директор Національного цирку Людмила Шевченко запросила для певного різноманіття програми — європейські майстри просять за роботу чималі суми у валютному вимірі, а російські... Їм у нас не місце.

Ліліпутів керівник цирку вишукувала тривалий час в усій Україні й таки знайшла. Щоб їх було помітно на арені, до номерів застосували креативний підхід: балет, тварини, яскравий інвентар, мильні бульбашки. І, варто сказати, глядачеві ідейна родзинка припала до душі. За оплесками стало зрозуміло, що найбільше гостям під куполом запам’яталися такі собі тарілки — запозичення з китайського народного циркового жанру й сакральний предмет китайського жонглювання «дьябало». Ці котушки нагадують пісочний годинник і тримаються на нитці, закріпленій на двох палицях. Вони й переплітаються, наче метелики, крутяться, стрибають, здіймаються в повітря.

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Уманська одіссея поета

«Марсіанин» з радянського пекла

Заборонена правда

Зустріч з документами минулого не лише допомагає краще зрозуміти історичні події — вона робить змістовнішим сьогодення. Саме так сприймається виставка документів Національного архівного фонду України, присвячена 70-й річниці Перемоги над нацизмом в Європі «Україна: шлях до Перемоги», що демонструються у столиці в Центральному державному архіві громадських об’єднань.

На кожному стенді — документальні свідчення. Тут гордість і біль переплелись в єдине ціле. Зупиняюсь біля тексту повідомлення радіостанції «Радянська Україна» 9 травня 1945 року про підписання Акту про капітуляцію німецьких збройних сил. А поруч — фото зруйнованого Хрещатика, палаючого Дніпропетровська. А ось повідомлення розвідників про знищення нацистами сіл в Житомирській області. Спалено в Лучинці 250 дворів, Славетному — 307 дворів, Городці — 180 дворів.

З  перших днів війни нацистської Німеччини проти Радянського Союзу, яка розпочалася в ніч на 22 червня 1941 року, територія західних районів країни стала ареною найзапекліших боїв. Пафос тих суворих днів, коли на захист Вітчизни піднявся увесь радянський народ, доносить до нас пісня, слова якої я, сучасник того періоду, пам’ятаю і зараз: 

Підопічні Мірчі Луческу не зуміли здолати «Волинь» у Луцьку і втратили друге місце в турнірній таблиці. Волиняни досягли позитивного результату завдяки самовідданій грі в обороні. Варто відзначити передовсім воротаря Богдана Шуста, який більшу частину своєї кар’єри провів саме в «Шахтарі». А рахунок 0:0 знову перемістив у зону Ліги чемпіонів «Дніпро». Тож інтрига стосовно «срібла» нинішньої першості зберігатиметься найімовірніше до очної зустрічі команд у передостанньому турі першості.

Водночас шанси «Шахтаря» на шосте поспіль чемпіонство перейшли в розряд теоретичних, адже за чотири тури до фінішу відставання від «Динамо» становить комфортних для киян сім очок. Гра в Києві проходила з повною перевагою господарів поля, які відкрили рахунок на 12-й хвилині: гол забив Артем Кравець. А до закінчення перших півгодини перевага киян на «Олімпійському» вже була розгромною… 

Хай там що кажуть, а наші думи мають магічну силу. Митець, який нею надихнувся, відчуває таке піднесення, що ніби сам був учасником тих далеких подій. Мабуть, саме в такому стані йому вдається передати сучасникам свої відчуття.

Побачивши одного разу твори Віктора Цапка, ними ніби просякаєш, а манеру письма не переплутаєш з іншими авторами — тут самовираження на високій ноті.

Як воно приходить? 

Півроку тому до мого знайомого звернувся його рідний брат (він із сином давно живе у Німеччині) з проханням: кілька тижнів, поки на Донеччині тривають воєнні дії, дозволити тимчасово пожити у нього в квартирі дружині цього сина — Олені разом з дітьми, жителями Донецька. За кілька днів його рідня вже квартирувала у самому центрі Бучі. Господар квартири віддав родичам велику кімнату, у якій перед їхнім приїздом зробив євроремонт. Сприяв працевлаштуванню старшої дочки і домовився з відділом освіти, щоб її син навчався у найближчій школі. Спливав час, а війна на сході тривала.

Скандал, пов’язаний з пологовим будинком №3, що розташований на столичному масиві Борщагівка, схоже, набирає обертів і переходить у дещо іншу площину. Все почалося з перших днів квітня, коли в одній із соцмереж з’явилося відео, яке виклав лікар цього пологового будинку Сергій Бакшеєв. На відео одна породілля стверджує, що чула, як від іншої в лікарні вимагали 3,5 тисячі гривень нібито хабара за те, щоб вона отримала змогу тут народити.

Цього року Гран-прі в номінації документальних фільмів на престижному кінофестивалі «Санденс» (США) здобула  стрічка «Російський дятел», у якій відображено новий погляд на причини Чорнобильської аварії. Фільм представила Велика  Британія, однак усі події картини розгортаються в Україні — із зони відчуження поступово перетікають на Євромайдан. Автор ідеї фільму та його головний персонаж — київський художник-постановник Федір Александрович.  

 ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Фашизм від країни Рад

Світоч духовності на берегах Дніпра

Правдолюбів до прапороносців не записують