Ось уже понад 10 років у День української писемності та мови або напередодні до голосу цього чоловіка в усій Україні дослухаються як ні до чийогось іншого, ловлячи кожен відтінок його інтонації, — коли пишуть радіодиктант національної єдності.

А «Урядовий кур’єр» вирішив ознайомити своїх читачів з інтонаціями особистості відомого українського мовознавця Олександра Авраменка.

Історична для землян подія сталася 12 листопада: дослідний робот «Філа» відстикувався від зонда «Розетта» і наблизився  до комети 67P Чурюмова — Герасименко. Пізніше у Твіттері головного редактора французького наукового видання Sciences et Avenir з’явилися фотознімки нібито з поверхні комети (за кілька годин їх видалили). Насправді робот «Філа» надіслав перші знімки небесного тіла з відстані 3 кілометрів від нього.

Офіційні знімки комети Чурюмова — Герасименко з відстані 3 км показали напередодні в Дармштадті (Німеччина) на прес-конференції. За оцінками фахівців, приземлення робота «Філа» на поверхню комети — це третя епохальна подія у вивченні космосу після польоту Юрія Гагаріна і висадки астронавтів США на поверхні Місяця.  Перші знімки комети, що їх надіслав на Землю робот «Філа», повинні допомогти зрозуміти, як на Землі зародилось органічне життя. 

Хоч останнім часом питання безбар’єрності для людей з особливими потребами значно зрушило з місця, проте багато архітектурних об’єктів залишаються для інвалідів недоступними. Особливо не пристосовані до відвідування такі мистецькі споруди, як театри, концертні зали, кінотеатри та музеї. Уявіть, як людина на візку може подолати чимало сходинок, щоб потрапити до Національної опери? А як бути незрячому, котрому пропонують під час екскурсії у музеї подивитися на той чи той експонат? 
Він же фізично не може побачити, і йому потрібно його обстежити у тактильний спосіб!.. Тому ці люди рідко відвідують такі заклади: їм важко до них дістатися, а ще складніше орієнтуватися всередині самих приміщень, де, як правило, безліч порогів, сходинок, архітектурних виступів, поворотів тощо. Чи можна в нашому суспільстві змінити цю ситуацію і зробити світ мистецтва доступнішим для людей з інвалідністю? Виявляється, так. Треба лише захотіти зрозуміти їхні духовні потреби й бажання. 

У будівлі столичного Інституту соціальної та політичної психології, де працює Володимир Савінов, є залізні бокові сходи — евакуаційні. Вони виходять у старовинний подільський дворик. Саме це місце пан Володимир обирає для інтерв’ю, примощується просто на сходах, і, здається, що ми перебуваємо у майстерно зроблених декораціях. Він каже, що сидячи на цих сходах разом із Володимиром Бистревським, вигадали назву театру. Вирішили, що це має бути «Dèj? vu» зі знаком плюс.

«Народ зрозумів: час уже на вулиці виходити. І народ вийшов. Першими — студенти. Вони йшли до Будинку радіо. Будинок охороняли підрозділи поліції. Почався бій озброєних вертухаїв проти беззбройної юрби».

Якщо хтось вважає, що це розповідь про події, що сталися рік тому в Києві, він помиляється. Місце дії — Будапешт, час, коли це відбувалося, — 1956 рік. Те, що сталося після того, як побили студентів, теж дуже нагадує події в Україні 2014 року. 

«Я зараз не в театрі. Я більше займаюся дітьми. Я забрав їх від війни», — такими були перші слова Вадима Писарева у відповідь на прохання розповісти про нинішню ситуацію в Донецькому національному академічному театрі опери і балету ім. А.Б. Солов’яненка, в якому він до недавнього часу працював і художнім керівником якого є досі. Він говорив обережно, не даючи різких оцінок, розуміючи, що це може позначитися на долі частини трупи, яка продовжує працювати у нелегких умовах окупації.
Народний артист, відомий в Україні та світі, розповів, що в театрі був великий колектив — п’ятсот співробітників: бутафори, художники, оркестр, хор, балет...

Вища школа потребує реформ — справжніх, професійних та зрозумілих для українського суспільства. Одним із напрямів майбутніх реформ є анонсована міністром освіти і науки України Сергієм Квітом оптимізація мережі вищих навчальних закладів із подальшим створенням потужних регіональних дослідницьких університетів. Доцільність такої ініціативи в регіонах зрозуміла: у більшості університетів скорочується контингент студентів, дублюється підготовка фахівців, витрачається значний державний фінансовий ресурс на їх утримання, зростає неконкурентоспроможність випускників університетів на вітчизняному та європейському ринках праці.

Можливо, професор Райнерт, автор бестселера «Як багаті країни стали багатими і чому бідні країни залишаються бідними», мав на увазі ситуацію в Україні, стверджуючи, що «в багатьох країнах ми спостерігаємо процеси, протилежні розвитку і прогресу, — регрес і примітивізацію». З такого припущення й розпочалася наша бесіда з директором Черкаського державного бізнес-коледжу Олегом КУКЛІНИМ. 

У цій стрічці, національна прем’єра якої відбудеться в Україні 12 листопада, є захопливий екшн, зворушливі лав-сторі, чудові краєвиди. Вже сама її фабула претендує на інтерес і симпатії українського глядача. Карколомна індустріалізація та пекельний голодомор 30-х років. Американський інженер приїжджає до Харкова, щоб допомогти радянським товаришам налагодити випуск тракторів.  

1984 рік назавжди увійшов в історію української археологічної науки. Тоді у жовтні — листопаді неподалік села Пороги Ямпільського району експедиція Вінницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Бориса Лобая відкрила поховання сарматського можновладця, що стало сенсацією, адже до цього зовсім не було відомо про присутність сарматів на території області.  

Його ера розпочалася з «алокання»

Чверть героїв-панфіловців — етнічні українці

Іменем генерала-зрадника називають багатьох