У нього дивовижна біографія: і схрон, де переховувалися бійці УПА, і контрпропагандистська діяльність на боці бунтівних чеченців. Він був учнем Сергія Герасимова і Олександра Довженка, приятелем Сергія Параджанова й Василя Шукшина. Зняв 35 фільмів, написав десяток книжок і велику кількість газетних і журнальних публікацій. Через звичку різати правду в очі має значно більше ворогів, аніж друзів. Наш співрозмовник — відомий український кінорежисер і сценарист Олександр Муратов.  

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Кожному — по ділах його

Феномен потрібності

Уроки незнаменитої війни

Картина «Олександр Довженко. Одеський світанок» має з’явитися на екранах вже наприкінці грудня. Її творці хочуть встигнути завершити роботу в межах ювілейного 2014-го — саме цього року кінематографічна спільнота відзначила 120-річчя від дня народження метра. 

Ініціатором доброчинної справи став заслужений діяч естрадного мистецтва України — автор і виконавець українських пісень, композитор Анатолій Сердюк. Ще навесні він згуртував своїх однодумців і, організувавши концертну бригаду, чимало поїздив по військових частинах, полігонах і блокпостах: піснею піднімали бойовий дух воїнів.
— Згодом зрозуміли, що настрій бійців поліпшився, але не вистачає елементарних речей: обмундирування, амуніції. Спільно з обласною радою ветеранів прикордонних військ вирішили започаткувати акцію «Підтримай військо України!». Запланували провести концерт, зібрати кошти, закупити необхідне й передати запорізьким учасникам АТО, — розповів митець.
Маючи високий авторитет у творчому середовищі, пан Анатолій зумів залучити до справи чимало яскравих діячів сучасної української естради.

Щороку Миколаїв приймає представників різних національностей на багатокультурний форум. Всеукраїнський фестиваль національних культур «Дружба» став традиційним святом народів. За цей час його учасниками були творчі колективи і ансамблі греків, німців, кримських татар, болгар, румунів, молдаван, грузинів, євреїв, азербайджанців, поляків, вірмен, курдів, чехів, угорців, татар, корейців, месхетинських турків, росіян, ромів практично з усіх областей країни. Фестиваль представляє миколаївцям усе, чим багата Україна: запальні танці, народні пісні, яскраві костюми, незабутні виступи. Фестиваль «Дружба» підтверджує, що ми — єдині, хоча й говоримо різними мовами і співаємо кожен своїх пісень, але саме дружба об’єднує і робить нас добрішими.

«Мирна» розмова з «міністром освіти» так званої ДНР, який прийшов 14 вересня до керівництва Донецького університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського з трьома озброєними чоловіками, відкрила нову сторінку непростої історії вишу. Як сьогодні розповідає в. о. ректора університету Оксана Чернега, проректор з виховної роботи, головний бухгалтер та представники студентських профспілок тоді підписали із терористами договір, що виш переходить під «міністерство освіти» так званої ДНР, та про поступовий перехід на російські стандарти. 

У киянки Діани Коземкової донька-школярка має хист до малювання і хоче стати дизайнером одягу. З чого розпочати, де цього вчать? Звісно, в мами голова болить. Тому й прийшла на щорічну міжнародну спеціалізовану виставку в столичному Українському домі «Освіта та кар’єра», з якою по сусідству розмістилась виставка закордонних навчальних закладів «Освіта за кордоном». Зупинилася, розгубилась. Таке розмаїття, що голова обертом іде. Престижні навчальні заклади запрошують здобувати найсучасніші професії. З економіки, фінансів, будівництва, комп’ютерних технологій. Привабливо. Однак не це цікавить. Аж бачить у самому куточку дівчат-красунь (майже ровесниці доньки) в оригінально красивому одязі. Як грації, вони виокремлюються серед виставкового гамору. 

Коли чую настійні рекомендації запозичувати закордонний досвід, вчити підприємців за морями-океанами ведення справи, звичайно, погоджуюсь. Але при цьому подумки проводжу дві лінії. Перша — вітчизняне виробництво стрімко летить униз. Друга — на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі перпендикуляр рветься вгору. І це в один і той самий час — роки незалежності. Отже, і в умовах загального занепаду антикризові менеджери (хоч самі себе вони такими не вважають, кажуть, що просто працюють на совість) можуть не пливти за течією, а вести корабель заданим курсом. Цей досвід, адаптований до наших реалій, потрібний нині, коли держава планує реформування.

Після нагород на міжнародних кінофестивалях — «Найкращого дебюту» в Румунії, «Найкращого сценарію» «Кіношоку», «Найкращої жіночої ролі» в Москві та «Призу російської преси» — фільм збиратиме враження і відзнаки українських глядачів. 

У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ

Неросійський правитель Росії

Більшовики зрадили, денікінці стратили

Європейська «дуля в думці»