Гуманітарна політика

В Україну вперше прибув оригінал латиномовної Конституції Пилипа Орлика, що вважається однією з перших конституцій Європи. Документ фактично проголошував в Україні незалежну республіку із протекторатом шведського короля замість підданства московському цареві. Це стало великим кроком уперед у політичній думці того часу. Представлено п’ять універсалів 1687—1702 років, які видав у Батурині гетьман Іван Мазепа, а також клейнод Івана Мазепи, що свідчить про тяглість від гетьманської України до Української Народної Республіки.

За реляціями послів правителям своїх країн можна зрозуміти, як сприймали українців у Європі. Самооцінка для держав і націй, напевно, не менш важлива, ніж для окремої людини. Адже, як запевняють психологи, те, як кожен з нас оцінює себе, проєкціюється і на те, як нас сприймає оточення. Політологи вважають, що такі процеси відбуваються і на рівні держав.

Цими днями у місті Сміла на Черкащині просто неба в міському парку відбулися культурологічні читання. Це нова оригінальна форма розвитку культурного простору міста, спілкування смілян з діячами мистецтва, письменниками, науковцями. Однією з них стала Любов Дяченко-Лисенко, кандидат філологічних наук, доцент, яка здобуває ступінь доктора філології в галузі східнослов’янських мов.

«Скіфське золото» — так називається відкрита в Національному музеї історії виставка з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. На ній представлено унікальні пам’ятки скіфської доби із зібрання Музею історичних коштовностей України.

Цей вислів професора Харківської національної академії міського господарства Петра Воловника став не лише втіленням наймасштабнішого проєкту його життя, а й повно характеризує автора — унікальну особистість, людину з багатющим життєвим досвідом, глибокими знаннями, вагомими досягненнями і духовним світом. На рахунку Петра Воловника десятки реалізованих ідей колись всесоюзного, а потім всеукраїнського рівня, що досі служать людям та надихають молоде покоління на розбудову вільної європейської України.

10 серпня в Україну вперше за 311 років зі Стокгольма доправили латинський варіант Конституції Пилипа Орлика — визначну історичну пам’ятку української та європейської думки ХVІІІ століття, яка заклала підвалини українського конституціоналізму, одну з перших конституцій світу. Три її копії, які передала Швеція, за словами представниці Верховної Ради в Конституційному Суді України Ольги Совгирі, «вже експонують в Україні: у парламенті та Офісі Президента; третю копію буде передано до Конституційного Суду після його реформування».

Про можливості і показники інноваційної діяльності НАН України, фінансову складову, залучення талановитої молоді та реформування мережі наукових установ розповідає її очільник Анатолій Загородній.

17 серпня в Києві погашатимуть марку, присвячену лавреатові Нобелівської премії з літератури Шмуелю-Йосефу Агнону, який народився у м. Бучач на Тернопільщині. Цей поштовий знак, марковий аркуш, конверт «Перший день» і штемпель спецпогашення став спільним випуском України та Ізраїлю. На появу цього матеріалу з нетерпінням чекає тернополянин Юрій Ковальков. Каже, свого часу він запропонував Укрпошті ввести у план випуск серії марок, присвячених саме Нобелівським лавреатам, які народилися на українській землі.

Харківський Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України відомий далеко за межами нашої держави. Він один із провідних центрів високоспеціалізованої медичної допомоги, де щороку виконують понад 6 тисяч операцій. Розповідаючи про роботу науково-клінічних підрозділів, тут обов’язково згадують учителів, які вчилися в Олександра Шалімова, підкреслюючи повагу і до великого хірурга, і до тих принципів, які він сповідував.

До 30-річчя Незалежності України обласна універсальна наукова бібліотека разом з обласною організацією Національної спілки письменників України ініціювали поетичний відеомарафон, який тривав 30 днів, і кожен з них було присвячено одному з місцевих авторів. У такий спосіб поставили за мету популяризувати творчість літераторів Тернопільщини й відзначити ювілей держави.

У журналістській роботі часто доводиться користуватися запозиченими з усної народної творчості крилатими словами і влучними висловлюваннями. З певними сподіваннями ніс додому й ошатно видану монографію полтавця Костянтина Рахна «Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців», яку мені дали почитати на кілька днів.

Подорожі в часі, виявляється, не така вже й нездійсненна мрія. Принаймні, побувавши в Легедзиному на Черкащині, обов’язково наштовхнешся на думку про машину часу, яка змогла б повернути нас у минуле хоч на кілька тисяч років. Тоді тут дозрівали хлібні ниви, зеленіли пасовиська, виднілися розмальовані хати трипільців, вітер доносив димок від вогнищ, перемішаний із запахом смачної їжі. Біля домівок бавилися діти.