Останні десятиріччя у науковому світі минають під знаком дедалі більшого інтересу до використання нанотехнологій і тих можливостей, що вони відкривають в галузях науки, інженерії та біомедицини. Нанокристали мають унікальні фізичні властивості порівняно з об’ємними аналогами, а також завдяки їх малим розмірам (від 1 до 100 нанометрів, нанометр — це мільярдна частина метра) можуть без перешкод потрапляти всередину живих клітин і навіть в окремі клітинні органели. Це дає змогу успішно використовувати нанокристали як носії для лікарських засобів, що значно полегшує їх напрямлену доставку в окремі клітини та має великі перспективи, зокрема при хіміотерапії онкологічних новоутворень. Ще цікавіші нанокристали, які можуть не лише бути пасивними агентами для таргетної доставки ліків, а й брати активну участь у біологічних процесах всередині живої клітини. Такі нанокристали активно розробляють і досліджують в Інституті сцинтиляційних матеріалів НАН України у відділі наноструктурних матеріалів ім. Ю.В. Малюкіна, названого на честь його засновника, видатного науковця в галузі фізики наноматеріалів, члена-кореспондента НАН України Юрія Малюкіна. На жаль, професор Малюкін передчасно пішов із життя торік, але його ідеї розвивають учні та послідовники.

Ефективність використання водних ресурсів, обґрунтована і безпечна діяльність багатьох галузей економіки, своєчасність вжиття запобіжних заходів у разі загрози виникнення та розвитку небезпечних гідрологічних явищ значною мірою залежить від рівня розвитку та функціонування служби гідрологічних прогнозів, адже гідрологічні прогнози — один з аспектів використання результатів гідрологічних спостережень. 

Небуденний захід,  у якому беруть участь кіномитці, що люблять і популяризують гори на всіх широтах і в усіх варіаціях, не пройшов повз увагу кореспондента «Урядового кур’єра». 

Минуло 20 місяців від початку поширення коронавірусної хвороби в Україні та оголошення пандемії у світі. Зрозуміло, що люди вже доволі виснажені. І всіх цікавить, коли це врешті закінчиться. Погана новина: COVID-19 може не зникнути ніколи. Хороша: ми можемо повернутися до нормального життя з циркуляцією вірусу поміж нами. Як саме? Просто маємо вакцинуватися. На цьому акцентував міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко під час Години запитань до уряду у Верховній Раді.

Ще з десяток років тому колектив сумських щепкінців в Україні знали як добротний заклад культури, який упродовж певного  часу  не хапав зірок з неба. Така собі золота сере-дина. Але останніми роками театр істотно додав творчої потуги й нині став на рівні із провідними колективами України — столиці, Львова, Харкова, Одеси, інших міст, де театральні традиції добре знані й поціновані. Такі разючі зміни закономірні, адже тут вдалося сформувати високопрофесійну команду, якій під силу реагувати на виклики часу, формувати власну театральну політику, що орієнтується на найкращі зразки європейського і світового театрального мистецтва.

Книжка «Особливі історії особливих» — це видання про дітей з особливими освітніми потребами — учнів Спеціальної школи «Шанс» у місті Дніпрі. На її сторінках вони розказують про себе та сім’ю, друзів, навчання і дозвілля у школі, захоплення і таланти, діляться своїми маленькими і значними перемогами. 

Королева пера. Так її називають. Галина Дмитрівна в українській журналістиці вже майже 55 років — активна, діяльна, енергійна й талановита. Вона заслужена журналістка України, нагороджена  орденом Княгині Ольги ІІІ і ІІ ступенів, а також церковними — Великомучениці Варвари та Св. Георгія Переможця. Перо її не просто гостре, воно виковує слово багате, пристрасне й полум’яне, добре й щире і головне — завжди правдиве. 

З 23 жовтня «червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлено ще на території Сумської області. Таке рішення ухвалила Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. А з 15 жовтня «червоний» рівень епіднебезпеки було встановлено на Херсонщині, а з 18 жовтня — на Запоріжжі, Одещині, Донеччині й Дніпропетровщині.

Рівно чверть століття тому Ужгородський національний університет розпочав підготовку фахівців з нової на той час спеціальності — соціальна  робота. Нині кафедра, в назві якої є це словосполучення, належить до найвідоміших науково-педагогічних осередків, де готують фахівців із цих спеціальностей в Україні.  

Світлана Богатирчук-Кривко, Тамара Умурзакова, Віталій Новак, Іван Кур’яник, Мирослава Косарєва, Іван Вєтров, Олег Желюк, Катерина Сичик, Вік-тор Мисан. Перелік прізвищ тих, хто в перші роки незалежності України створював у Рівному національну школу, можна продовжувати. Символічно, що першопрохідці зібралися в музеї освіти міста, де на громадських засадах господарює Олеся Пасічник. Адже нині, коли Україні вже 30, саме час підбити підсумки, чи надійні сходи дали перші зерна, засіяні на цій непростій, але благодатній ниві.