Минуло 20 місяців від початку поширення коронавірусної хвороби в Україні та оголошення пандемії у світі. Зрозуміло, що люди вже доволі виснажені. І всіх цікавить, коли це врешті закінчиться. Погана новина: COVID-19 може не зникнути ніколи. Хороша: ми можемо повернутися до нормального життя з циркуляцією вірусу поміж нами. Як саме? Просто маємо вакцинуватися. На цьому акцентував міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко під час Години запитань до уряду у Верховній Раді.

Ще з десяток років тому колектив сумських щепкінців в Україні знали як добротний заклад культури, який упродовж певного  часу  не хапав зірок з неба. Така собі золота сере-дина. Але останніми роками театр істотно додав творчої потуги й нині став на рівні із провідними колективами України — столиці, Львова, Харкова, Одеси, інших міст, де театральні традиції добре знані й поціновані. Такі разючі зміни закономірні, адже тут вдалося сформувати високопрофесійну команду, якій під силу реагувати на виклики часу, формувати власну театральну політику, що орієнтується на найкращі зразки європейського і світового театрального мистецтва.

Книжка «Особливі історії особливих» — це видання про дітей з особливими освітніми потребами — учнів Спеціальної школи «Шанс» у місті Дніпрі. На її сторінках вони розказують про себе та сім’ю, друзів, навчання і дозвілля у школі, захоплення і таланти, діляться своїми маленькими і значними перемогами. 

Королева пера. Так її називають. Галина Дмитрівна в українській журналістиці вже майже 55 років — активна, діяльна, енергійна й талановита. Вона заслужена журналістка України, нагороджена  орденом Княгині Ольги ІІІ і ІІ ступенів, а також церковними — Великомучениці Варвари та Св. Георгія Переможця. Перо її не просто гостре, воно виковує слово багате, пристрасне й полум’яне, добре й щире і головне — завжди правдиве. 

З 23 жовтня «червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлено ще на території Сумської області. Таке рішення ухвалила Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. А з 15 жовтня «червоний» рівень епіднебезпеки було встановлено на Херсонщині, а з 18 жовтня — на Запоріжжі, Одещині, Донеччині й Дніпропетровщині.

Рівно чверть століття тому Ужгородський національний університет розпочав підготовку фахівців з нової на той час спеціальності — соціальна  робота. Нині кафедра, в назві якої є це словосполучення, належить до найвідоміших науково-педагогічних осередків, де готують фахівців із цих спеціальностей в Україні.  

Світлана Богатирчук-Кривко, Тамара Умурзакова, Віталій Новак, Іван Кур’яник, Мирослава Косарєва, Іван Вєтров, Олег Желюк, Катерина Сичик, Вік-тор Мисан. Перелік прізвищ тих, хто в перші роки незалежності України створював у Рівному національну школу, можна продовжувати. Символічно, що першопрохідці зібралися в музеї освіти міста, де на громадських засадах господарює Олеся Пасічник. Адже нині, коли Україні вже 30, саме час підбити підсумки, чи надійні сходи дали перші зерна, засіяні на цій непростій, але благодатній ниві.

Із тривогою і болем прочитав у №197 «Урядового кур’єра» за 12 жовтня інформацію власного кореспондента газети в Рівненській області Інни Омелянчук про те, що в багатодітній родині на поліомієліт захворіли одразу семеро дітей, а у найменшої, якій ще й півтора року не виповнилося, через ураження небезпечним вірусом стався парез кінцівок. Як лікар-епідеміолог добре розумію, що дитяче здоров’я цілком залежить від дій батьків, спрямованих на профілактику небезпечних хвороб, чи їхньої бездіяльності. Тому хочу ще раз висловитися на цю важливу тему. 

Четверта хвиля COVID-пандемії прогнозовано набирає обертів. Та й сезонні захворювання на грип та застуду актуальні. Тож як закликають українців жваві підлітки з відомої телереклами: «Захворів — сиди вдома. Поводься свідомо!» А що ж далі?

Минулого тижня в Ужгороді відбувся ювілейний десятий фестиваль «Книга-Фест». Два дні всі охочі мали змогу відвідати презентації книжок, творчі зустрічі, майстер-класи й автограф-сесії. З огляду на карантинні обмеження захід уперше проводили просто неба. І для всіх книгоманів він не пройшов непоміченим. Так само і для власного кореспондента «Урядового кур’єра».