Згідно із статистикою українських медичних інститутів та установ, від 70 до 90% учнів та випускників середньої школи мають хронічні захворювання. Передусім така без перебільшення катастрофічна ситуація пов’язана з великим навантаженням на дітей, спричиненим вкрай перевантаженою навчальною програмою. Обсяг інформації, що потрібно засвоїти, часто-густо викликає в учнів стреси, а це в свою чергу — різні хвороби. Тож багато шкіл по всій країні розпочали оптимізацію навчального процесу. 

Зазвичай ВІЛ-позитивні підлітки бояться зізнатися у своєму статусі одноліткам через неправильний підхід до розкриття цієї теми на шкільних уроках. Про це розповіли самі ВІЛ-позитивні діти, які відвідують засідання груп для підлітків на базі миколаївського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».  

А й справді, коли ви востаннє вітали близьких красивими листівками, які так приємно зберігати в сімейних архівах? Адже ні телефонні розмови, ні електронні повідомлення не можуть створити того враження, на яке здатний невеликий аркуш паперу, що його оформили професійні дизайнери. Тож з огляду на торішній успіх виставки-ярмарку листівок, Київська міська дирекція «Укрпошти» спільно з Міжнародним благодійним фондом «Здоров’я українського народу» вдруге організували такий захід у приміщенні Головного поштамту країни.  

Йде час. Змінюються покоління. Але ось уже 30 років актуальним залишається біль Олеся Гончара, занесений до його щоденника: «Де ви, лицарі  нових часів, чому так мало вас?!» Звичайно, йдеться не лише про літераторів. Однак чи не вони, ті, хто мудрим словом береться не лише осмислити, а й поліпшити життя, найактивніше відгукнулись на заклик — роздум прапороносця українського духу. Саме вони піднімають на щит біль митця-громадянина за долю Батьківщини. А найкраще вшанування  пам’яті — продовження його справи.  Вдається небагатьом.  

Зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти стало звичним явищем нашого життя. Однак у зв’язку з Євро-2012 цього року висловлювались побоювання, що виникнуть труднощі в його підготовці та проведенні.  
— Для Українського центру оцінювання якості освіти, — сказала на зустрічі з журналістами його директор Ірина Зайцева, — це не проблема. Все йде за планом. Завершено реєстрацію охочих випробувати свої сили. Всього для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні якості освіти зареєструвалося майже 329 тисяч осіб, що значно більше, ніж торік. Все необхідне для екзаменування підготовлено

Якщо віз готувати треба взимку, то весілля — у піст. На цю давню господарську пораду зважили й організатори дводенного весільного фестивалю в Тернополі. Захід зібрав працівників відповідних агенцій, салонів краси, фотографів, відеооператорів, флористів, дизайнерів, стилістів, музик, розпорядників бенкетів. Одне  слово, послуги з організації весільного свята приїхали запропонувати майбутнім молодятам та їхнім батькам представники весільної індустрії міста над Серетом та Західної України.  

Опублікована нещодавно в «УК» кореспонденція про ситуацію навколо лікування хворих на гостру ниркову недостатність методом гемодіалізу в Черкасах та публікації в інших ЗМІ викликали неабиякий резонанс в Україні. Тим часом тяжкохворі люди продовжують стояти на своєму: вони навідріз відмовляються  переходити на лікування до гемодіалізного відділення обласної лікарні, куди їх штовхають медичні чиновники області. Мотивують це тим, що вже пізнали всі «переваги» обслуговування в державній лікарні, кажуть, що якість послуг там не витримує жодної критики. До того ж, в обласній лікарні їм доводилося самим купувати частину медикаментів та витратних матеріалів, а в німецькому центрі все повністю безплатне.  

Невеличке напівпідвальне приміщення не може вмістити усіх охочих. Тому промови та здравиці — на вулиці, під акомпанемент старенького репродуктора, з якого лунають то воєнні зведення Інформбюро, то повідомлення ТАРС про досягнення радянської космонавтики. Жодної політики тут немає — тільки спогади, захоплення, допитливість.  

Повз музей ім. Устима Кармалюка, що в райцентрі Літин на Вінниччині, проходить дорога державного значення, поряд парк. Буває, стане легковик і його пасажири просять: «Розкажіть нам про цього рекетира». Працівники музею зауважують, що рекетира в них немає, та у відповідь чують: «А що — він не був розбійником, не грабував?» Буває й інше. «У нас є Олекса Довбуш. Ми його називаємо нашим Робіном Гудом. А свого Кармалюка як ви називаєте? Теж так? То розкажіть про нього».

Музей розміщений у кімнатах стражників колишньої фортеці-в’язниці. А через двір від оглядових залів розташована ще одна, а можливо, основна пам’ятка історії — двоповерхове приміщення в’язниці, з якої 4 рази тікав Кармалюк. Втім, ця територія не доступна для огляду. Будівля колишньої в’язниці перебуває у вкрай занедбаному стані, давно не використовується, але музеєві її не передають. А є що в ній побачити: стіни завтовшки 1,6 м, підлога «паркетна» (цеглу покладено ребром), також частково збереглися дерев’яні перила і грати на вікнах. Мимоволі переймаєшся питанням: як звідси можна було втекти? Та це другорядне: складніше зрозуміти мотиви усіх діянь народного месника. Й донині цікавість до цієї історичної постаті неабияка. Зокрема на районний конкурс «Лицар українського духу», оголошений до 225-річчя з дня народження Кармалюка, надійшло 57 робіт. Завдяки чому цей герой живе в народі? Про це розмовляю з директором музею Вірою ТКАЧ. 

Останніми днями в засобах масової інформації з’явилися тривожні повідомлення: в Україні лютує страшний «фінський» грип, який дає важкі ускладнення. Люди в паніці: чому про епідемію не повідомляють офіційно, а лікарі замість діагнозу «грип» ставлять ГРВІ? «УК» вирішив розібратися в ситуації.  
— У дитини вже кілька днів температура 39. Лікар сказала, що це радше грип, але, тим паче, записала в картці «ГРВІ». У дитячому садку  багато дітей теж хворіють, і в усіх такий самий діагноз. Чому хворим не роблять лабораторні дослідження, щоб підтвердити наявність вірусу грипу? Таке враження, що нам не хочуть говорити про епідемію і приховують цифри, — розповіла мені мама дитини Ганна.