Цього року на XIII Міжнародному фестивалі моновистав у македонському місті Бітола актор Євген Нищук отримав першу премію, обійшовши своїх колег з Ізраїлю, Німеччини, Хорватії, Англії, Болгарії. Вистава «Момент кохання», яку він представив на суд журі й глядачів, створена за оповіданням Володимира Винниченка. Своїми думками про цю та інші роботи актор поділився з кореспондентом.

Чомусь здається, що село спроможне на диво. Може, тому, що селяни ближче до землі, терпеливі і по-життєвому мудрі. Може, тому, що на них не «кричить» щодня індустрія розваг, вони бережуть планету пісень і звичаїв та знають, що в дворі кожного робиться. Це ж не в цеху, де складають літаки, брали слова для словників, а черпали їх з мовного багатства сіл, щоб літаки були українські.

Коли говорять про Суми театральні, неодмінно згадують ТЮГ. Для місцевих юних театралів ця абревіатура стала своєрідним паролем-ключиком, який відчиняє двері у світ дитячого театрального мистецтва, обіцяючи неповторні миті зустрічі з прекрасним.
Далеко не всі шанувальники дитячого театру знають, що сьогоднішній будівлі на вулиці Покровській рівно століття.

Коли восени в Ужгороді проходила десята виставка-ярмарок «Тур’євроцентр Закарпаття», оператори висловлювали стурбованість нижчою, ніж зазвичай, зацікавленістю зимовим відпочинком у горах. Але побоювання не справдилися: ще за півтора місяця до Нового року та Різдва у відпочинкових закладах Закарпаття місць майже не залишалося.
Втім високий сезон, який триває з останніх днів грудня по 9 січня, — це одне, а решта зими — інше.

Історія зберегла прізвища перших українців — Василя Єлиняка та Івана Пилипіва, що прибули до канадійського Монреаля на судні «Орегон» 17 вересня 1891-го. Обоє з  Небилова, тодішнього Калуського повіту, а нині Рожнятівського району Івано-Франківської області. Наступного року приклад земляків наслідували ще сім родин  з того самого села. В одній з них —  Василя Яціва — 14 лютого 1893 року народився син Франко. Це і була перша українська дитина, народжена в Канаді.

Так вітчизняна кіногалузь не розкошувала вже давно: цього року коштів на її розвиток держава виділила вп’ятеро більше, ніж торік,  — 111 млн грн. На наступний рік планується виділити загалом 176 млн грн (з них 160 млн — на створення й поширення національного фільму), повідомила на підсумковій прес-конференції голова Державного агентства з питань кіно Катерина Копилова.

Це можна називати безстроковою благодійною акцією, назва якої винесена в заголовок. Але більш влучно, як на мене, — Божою справою.
Саме таку справу торік у липні започаткував голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ, передавши маленьким пацієнтам онкогематологічного відділення обласної дитячої лікарні свою місячну заробітну плату. А ще закликав кожного жителя області в міру власних можливостей допомогти дітям та їхнім батькам. 

акий новорічний подарунок  франківці підготували для своїх юних глядачів, взявши за основу сценарій Євгена Шварца. Цілком виправданий жанр вистави — мюзикл: спокійні, мрійливі й веселі пісні (автори музики — Юрій Кондратюк і Вікторія Васалатій), легкокрилі й жваві танці надали дійству сучасності й динамічності.

Ось тільки його пролог із Дідом Морозом і Снігуронькою видавався якоюсь мірою непевним. 

Цьогоріч вітчизняні телеканали знову репрезентують традиційний спектр новорічних розваг, зцентрувавшись на шоу та гуморі, — перевірений спосіб влучити в ціль і знайти свого глядача. Поціновувачі звичного святкування Нового року перед телевізором знову переглядатимуть старі фільми, гумористичні програми й концерти. Прикметно, що телеканали «Інтер» та «1+1», на відміну від минулих років, не відзняли нових мюзиклів. Натомість перший із них запропонує до розгляду старі: «Здрастуй, свахо, Новий рік!», «Однокласники. Новорічна зустріч», «Як козаки…».

Щойно чую ім’я Ніни Матвієнко, як у пам’яті враз зринає мелодійне «Ой, летіли дикі гуси — ой, летіли дикі гуси через ліс…» — і настрій стає таким же мелодійно-мінорним. І хоч ця пісня давно стала візитівкою співачки, у її репертуарі — десятки не менш відомих і популярних не тільки в Україні, а й за кордоном творів. Причому хоч дуже часто вони мають конкретних авторів, ці пісні давно стали народними — бо люди їх визнали серцем і душею, а не завдяки різноманітним хитрощам сучасного шоу-бізнесу.