Тим часом ідея її постановки виникла спонтанно: фрагмент з оперети В. Ільїна та В. Лукашова, презентований під час гала-концерту на честь закриття сезону в червні, так сподобався глядачам, що це спонукало колектив до створення повноцінної вистави. Щоправда, робота над нею велася таємно, щоб зберегти інтригу до останнього.
За словами Богдана Струтинського, існував певний ризик порівняння вистави з однойменним фільмом, який уже давно здобув  симпатії глядачів, тож довелося «йти іншим шляхом». 

Про загадкове урочище Четатя (що в перекладі з румунської — городище, фортеця) в самих Корчівцях, та й в усьому Глибоцькому районі, споконвіку ходили дивні, навіть моторошні чутки. Мовляв, хто потрапляв у той глухий праліс, втрачав орієнтири у просторі і часі. Ночами там блукає білий вершник, зрозуміло, на білому коні, а вдень лунають якісь голоси, що охороняють нечувані скарби.  

Назву, яку взяв собі фестиваль, майже 100 років тому придумав славетний український режисер-реформатор Лесь Курбас. Так він найменував перший професійний стаціонарний театр у Тернополі, який зорганізував 1915 року.
 «Вечори…» повернулися в місто над річкою Серет у шістдесяті роки минулого століття вже як назва фестивалю. А долучився до цієї доброї справи знаменитий співак Іван Козловський. Голова Національної спілки театральних діячів України Лесь Танюк розповідає, що особисто попросив Івана Семеновича посприяти, аби театральний фестиваль, який тоді ініціювали  тернополяни, мав курбасівську назву.

Кілька місяців тому країну сколихнула трагічна історія 25-річної Ксенії Михайлюти, яка під час мамопластики (простіше кажучи, збільшення грудей) померла на операційному столі.  Відмовчатися в цій ситуації компетентним органам не вдалося. Створено комісію з розслідування, порушено кримінальну справу, клініку позбавили ліцензії.  

  Усе трудове життя тернополянин Зіновій Ничик присвятив поліграфії. Навіть не гадав, що, вийшовши на пенсію, активно візьметься за оздоблення ікон. До цього, каже, надихнув його сон, а чи марево, що побачив у реанімаційній палаті одного зі столичних лікувальних закладів. Сюди його привезли після складної операції на серці. Виходячи з анестезії, він чомусь побачив образ Зарваницької Божої Матері, прикрашений бісером. Дав собі слово: якщо житиме, мусить відтворити й собі таку ікону. Так і вчинив.

Під час розгляду на сесії Житомирської облради вже минулого скликання пропозиції про перейменування вулиці Котовського в Житомирі на Героїв Базару один із депутатів-киян, обраних за партійними списками, заявив: «Я шаную підприємців та їх вклад у розбудову економіки держави, однак вулиця Героїв Базару — це вже занадто». На жаль, ще багатьом в Україні назва Базар, яка в історії визвольних змагань українського народу стоїть поряд із уже повернутими із забуття Крутами, ні про що не говорить.

Дитячий туберкульозний санаторій «Новостав»  притулився в лісовій мальовничій місцині неподалік Рівного: тут напрочуд легко дихається, і від того, здається, стає легше жити.

— Маємо 120 ліжок, і практично всі вони заповнені протягом року, — розповідає  директор Михайло Монастирський. — Щоправда, малих пацієнтів із відкритою формою туберкульозу в нас немає: тут зазвичай тубінфіковані або ж ті, кого потрібно відділити від вогнищ розповсюдження туберкульозу, тобто від хворих батьків. Тому, самі розумієте, це діти переважно із соціально неблагонадійних сімей. 

Двотомний підручник із загальної хірургії для студентів вищих медичних навчальних закладів  здобув нещодавно Державну премію України в галузі науки і техніки. Це спільна праця групи науковців Дніпропетровського, Запорізького та Тернопільського медуніверситетів Якова Березницького, Григорія Хапатька, Сергія Шаповала, Володимира Клименка та Віктора Шідловського.
Один з лауреатів Віктор Шідловський — професор Тернопільського державного медуніверситету ім. Івана Горбачевського, відомий у країні ендокринолог. 

Рік, що минає, був позначений стартом медичної реформи, тому зміни в галузі охорони здоров’я стосувалися передовсім первинної ланки. «З первинним видом допомоги стикається кожен із нас. 80% населення повинні починати й закінчувати медичну допомогу саме на цьому рівні», — наголосив міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко, підбиваючи підсумки роботи галузі в 2011 році. Найсуттєвіші  зміни, за його словами, відбулися в медицині пілотних регіонів  — на Вінниччині, Донеччині, Дніпропетровщині та в Києві, де завершується формування мережі центрів первинної медико-санітарної допомоги, в результаті якого в «пілотах» з’явиться 160 таких центрів.

Фахівці академічної установи переймаються не лише  оперуванням складних патологій, а й усіляко намагаються пропагувати здоровий спосіб життя. От і нещодавно побачило світ видання «У ритмі серця», де автори спробували розповісти не тільки про можливості інституту, а й надати доступні корисні поради людям, вселити читачам віру і надію, що з хворобами можна і треба боротись. Сьогодні на запитання  кореспондента «УК» відповідає директор Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова,  академік НАН України Геннадій КНИШОВ.