АКТУАЛЬНО

Наскільки якісну освіту можуть здобути майбутні журналісти в українських вишах?

Уже, мабуть, не дивина, коли і державні, й приватні університети пропонують абітурієнтам, так би мовити, непрофільні, але популярні напрямки підготовки. Приміром, з регіонального політеху ви можете вийти з дипломом юриста і навіть дизайнера. Не виняток і журналістська освіта. Якщо раніше в Україні було дві потужні школи журналістики, то сьогодні цей напрямок підготовки абітурієнтам пропонують численні виші.

Загляньте  в рейтинг!

Тож наскільки якісну освіту сьогодні здобувають студенти факультетів журналістики та яких фахівців чекають у вітчизняних медіа — ці й інші актуальні питання нещодавно обговорили представники провідних вишів та ЗМІ в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. «Молодий фахівець повинен мати не лише диплом, а й ∂рунтовні знання, хоча б елементарні практичні навички, — переконаний заступник декана факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка Ігор Лубкович. — Проте, на жаль, далеко не всі випускники сьогодні придатні до практичної журналістики. Але в будь-якому разі, щоб майбутні спеціалісти отримали якісну освіту, слід подбати про це на рівні держави. Зокрема, було б справедливіше розподіляти держзамовлення наступним чином: більшу частину державних місць віддавати провідним університетам з потужними багаторічними традиціями підготовки таких спеціалістів, а не вишам із зовсім іншим профілем».

Утім, абітурієнтам, які марять навчитися майстерно володіти словом, фахівці радять  правильно обирати майбутню альма-матер. «Звісно, ще при виборі вищого навчального закладу молодь повинна звертати увагу, куди саме під час вступної кампанії понесе свої документи, — радить заступник директора Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Юлія Нестеряк. — Адже коли в університеті немає ні матеріальної бази, ні достатньої кількості висококваліфікованих педагогічних кадрів, то яким чином у такому закладі дадуть студентам якісну освіту? Тому краще одразу обирати рейтингові університети, які розробляють усі потрібні навчальні програми, — з потужною базою та висококласними викладачами».

Універсальний солдат

Також деякі роботодавці дискутують, чи варто журналісту здобувати ще й другу вищу освіту, щоб стати більш вузьким спеціалістом в тій чи іншій галузі, —  скажімо, економічну, історичну чи юридичну? Та викладачі вишів запевняють: якщо молодий фахівець має достойну базову освіту, хист і бажання, як високоосвічена та ерудована людина зможе досить швидко розібратися в певній тематиці. За словами Ігоря Лубковича, фахову економічну чи історичну освіту молодим журналістам краще надавати після закінчення бакалаврату — під час навчання в магістратурі.

А ще треба всіляко підтримувати нашу обдаровану молодь. Тож Фонд розвитку журналістики ім. Анатолія Москаленка відзначив найталановитіших. Голова наглядової ради фонду Леонід Кравчук вручив заохочувальну премію учениці 9 класу столичної гімназії №48 Катерині Барабаш, яка робить перші вдалі кроки в журналістиці, студенту другого курсу Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Дмитру Білашу та ведучій ранкової телепрограми Юлії Банковій.

Не забуваймо, що журналістика — небезпечна професія. Втім, українські медійники впевнені: журналісту не потрібен у кишені пістолет, оскільки єдина його зброя — до речі, не менш ефективна! — влучне слово. А ще в арсеналі справжнього майстра пера — чесність, самокритичність та відповідальність перед своїм професійним обов’язком.

ДО РЕЧІ

Останнім часом керівники українських медіа наголошують на якості підготовки журналістських кадрів. Проте цікаво поглянути, які насправді умови праці та соціальні гарантії сьогодні здебільшого пропонують у ЗМІ і молодим, і вже досвідченим спеціалістам. Нещодавно Київська незалежна медіа-профспілка, Українська мережа Глобального договору ООН та кадровий портал hh.ua вирішили дослідити ринок праці журналістів. З’ясувалося, що тільки половина респондентів оформлені відповідно до трудового законодавства. Двічі на місяць зарплату виплачують лише третині, а половина опитаних узагалі отримують гроші нерегулярно. 43,5% молодих спеціалістів на першому робочому місці отримують до 3 тис. грн. Також понад 41% працедавців не надають працівникам соціального забезпечення (страховки, компенсації проїзду, мобільного зв’язку).