Закарпатець Віктор ГАНУЩИН, подорожуючи, побував у 64 країнах на різних континентах. Його без сумнівів можна назвати громадянином світу. Сьогодні він ділиться з читачами «Урядового кур’єра» яскравими враженнями й непересічним досвідом своїх світових походеньок.

Рано ми зраділи, повіривши, що коронавірус відступає і незабаром зможемо повернутися до звичного ритму життя. Статистика останніх днів перекреслила ці сподівання, зростання захворюваності вже називають третьою хвилею COVID-19.

Корінний киянин залишив столицю й здобув лаври театрального режисера в Тернополі. Ставити вистави йому випало на сценах кількох українських і польських театрів. Про творчі справи й повели розмову з В’ячеславом ЖИЛОЮ.

Якби на інформацію про існування ефективного і доступного засобу в боротьбі з коронавірусом натрапив у інтернеті, відразу б вирішив, що це черговий фейк або ж спроби спритних ділків побудувати бізнес на пандемії. Однак у цьому разі інформація надійшла з перших вуст — від наукового керівника розробки завідувача лабораторії та клінічного відділу молекулярної імунофармакології Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова Національної академії медичних наук України, доктора фармацевтичних наук, професора Артура Мартинова.

В одному з вищих навчальних закладів якось довелося почути такий монолог: «А знаєте, чим університет відрізняється від коледжу? Тільки одним: в університеті є наука». І справді, чому професори й доценти, які працюють у закладі вищої освіти, мають займатися наукою? Тому що сучасного фахівця, особливо в галузі високих технологій і технічних наук, можна підготувати тільки на основі вивчення новітніх досягнень. Зрозуміло, що про здобутки науковців студентам можуть розповісти тільки ті, хто займається наукою.

Не помиляється той, хто нічого не робить. Справді, людині властиво помилятися. Але цю фразу вона найчастіше сприймає як виправдання власних огріхів. Інакше стається, коли схибив інший, — тоді багато хто не відмовить собі в задоволенні ткнути носом за такий вчинок. 

Технологія складних екранів, яку впроваджують на ринку смартфонів, не призведе до революції в галузі, вважають експерти. На їхню думку, виробникам потрібно вийти за рамки дисплея, використовуючи можливості доповненої реальності. Як буде виглядати смартфон майбутнього йтиметься у цьому матеріалі.

Нині 26-річний Дмитро Ткаченко із села Старосілля на Черкащині почувається цілком нормально. Не можна сказати, що вже повністю забув про свої багаторічні нездужання, але торішній день 31 жовтня, коли йому в Черкаському онкологічному диспансері пересадили нирку, став поворотним у всьому його житті.

Чимало представників різних національностей здійснили неоціненний внесок у розбудову півдня сучасної України. Греки, болгари, турки, німці, угорці, євреї й британці принесли на землі нинішніх Миколаївської, Херсонської, Одеської областей свою культуру, досвід, знання. Вдячні нащадки готові шанувати видатних людей минулого.

25 років тому, 6 лютого 1996-го, Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», яку перейменували на «Академік Вернадський». Зробила це за символічну ціну — один фунт стерлінгів, хоч на станцію претендували 20 країн і були готові заплатити повну її вартість. За що нашій державі така честь? Річ у тому, що у складі команди Роберта Скотта, яка понад сторіччя тому вперше ступила на крижаний материк, був і наш земляк, уродженець села Батьки Зіньківського району Полтавської області Антон Омельченко.