Років із десять тому разом з товаришем вирішив поїхати до Шелехівського озера поблизу села Межиріч Лебединського району. Міркували так: живемо за кілька десятків кілометрів від такої неповторної пам’ятки природи, а жодного разу там не були. Знали, що дороги до тієї глушини, за великим рахунком, немає, а є лише напрямок. Однак це не зупинило, адже мали на озброєнні потужного позашляховика, який майже як танк, не боїться жодних баюр. Та й днина стояла літня — суха і тепла. Щоб дістатися цієї унікальної місцини, вистачило півтори години. Зате не просто здивувало чи приємно вразило, а зачарувало.

Іван Хланта — неповторна особистість у духовному житті української нації. І в цьому немає перебільшення. Кандидат філологічних наук, доктор мистецтвознавства, лауреат літературних всеукраїнських та обласних премій. У його доробку кілька десятків томів записів українських народних пісень, казок, легенд, переказів, бувальщин, коломийок та інших народнопоетичних жанрів. Світове народознавство не знає жодного подібного прикладу. «Урядовий кур’єр» попросив Івана ХЛАНТУ розповісти про його діяльність на ниві української духовності.

Карантин нарівні з економікою чи не найбільше завдав клопотів освітній галузі. Добре, що вчителі швидко зорієнтувалися в непростій ситуації й знайшли вихід. Адже в сучасній школі інформаційно-комунікаційні технології набули розвитку. Тепер же діджиталізація всерйоз і надовго оселилася в навчальних закладах. 

Щойно закінчивши комерційний коледж у рідному Тернополі, він, 21-річний юнак, наважився вийти з-під опіки батьків і податися у незвідані світи. Понад 20 років живе у столиці Великої Британії Лондоні, займається улюбленою мистецькою роботою. Але не забуває українську землю. Сім років поспіль організовує персональні виставки, ознайомлює краян із власною творчістю. Сьогодні українського і британського скульптора Миколу СОЛОНЕРА запросили до розмови за філіжанкою кави.

Кожна людина має власне уявлення про якийсь об’єкт, вважаючи його визначним чи ні. Щоб навести певний лад у цьому, 1972 року в Парижі було ухвалено Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини. У цій конвенції сформульовано основні вимоги, або критерії, за якими ті чи ті об’єкти можуть внести до списку Всесвітньої спадщини, тобто об’єктів, які мають загальнолюдське значення.

Пандемія змінила життя не тільки нашої країни. З її поширенням усе навкруги стало змінюватися, зокрема і в навчальних закладах.

Про походження назви Золотий Потік існує народна легенда. Під час тривалої ворожої облоги фортеці захисникам не вистачало води. У цей скрутний час у підземеллі замку виявили джерело, вода якого ніби сама пробилася до оборонців із потоку за межами твердині. Відтоді поселення стали називати Золотим Потоком.

За останні два місяці Закарпаття змінилося до невпізнанності. Історичні центри в містах, зазвичай заповнені туристами з рюкзаками і фотоапаратами, обезлюдніли, а всі оздоровниці й мотелі спорожніли. Як виживає туристично-рекреаційна галузь краю і що її очікує в недалекому майбутньому, думки й оцінки збирав ваш кореспондент.

«Кримська світлиця» і «Урядовий кур’єр» сьогодні представляють дві книжки журналісток Анни Андрієвської та Олeни Халімон «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму» та «Книга свідчень. Анатомія російської анексії Криму», які вийшли друком протягом останніх двох років. У них зібрано численні спогади учасників і свідків трагічних подій 2014 року в Криму, які категорично спростовують міфи й запевнення російської пропаганди про те, що окупація півострова була безкровною і кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно обрали Росію.

Як вважають медики різних країн, ефективними ліками проти коронавірусу може бути використання плазми крові тих, хто вже перехворів COVID-19. У тих, хто подолав цю хворобу, виробляються антитіла, які можна використати для лікування хворих. Вони й сигналізують про появу в організмі людини вірусів і виробляють імунну відповідь, що знищує патогени. Приміром, у США проводять клінічні випробування терапії коронавірусу з використанням плазми крові пацієнтів, які одужали. Подібні дослідження та напрацювання здійснюються і в Україні.