Уроки у школах Сватового якщо й почнуться, то не раніш ніж за тиждень: місцева влада ухвалила рішення не починати з понеділка навчальний процес. Та й можливостей для цього немає: із п’яти шкіл вціліла лише одна. Але уроки з цієї ситуації мають винести майже всі служби життєзабезпечення краю. 

…Далі йшли представники прикордонної служби. Після як мінімум двох годин загальної перевірки вони зажадали грошей. Коли я запитав, за що, вони сказали: щоб усе пройшло швидше. Я відмовився платити. Потім прийшов агент і сказав, що замість грошей вони погодилися на 15 блоків сигарет, 8 пляшок горілки і 2 ящики пива. 

У Державній фіскальній службі кажуть, що така система дасть змогу скоротити на третину час перетину кордону, а головне — сприяє зниженню ризику порушень на митниці й зменшенню проявів корупції. 

Кияни радо зустріли осінні дощі, сподіваючись, що небесна волога допоможе рятувальникам зупинити пожежі на торфовищах, і смог перестане душити. Та й усе Полісся з надією дивилося на небо — чадний присмак цього літа набрид усій північній Україні. Але насправді радіти поки що зарано. Адже навіть якщо залити водою таку пожежу зверху, всередині торфовище тлітиме й надалі. 

«Почуття національної гордості, мабуть, більшою чи меншою мірою притаманне кожному з нас. Чи то перемога української зірки на європейському конкурсі, чи всесвітнє визнання українських чемпіонів на спортивних аренах. Приємно, коли слава про таке поняття, як Батьківщина, стає тобі небайдужою». Ці слова генерального директора ПАТ «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» Леоніда Держака відкривають офіційний сайт підприємства. Але тепер мало віриться, що керівник «Луга-Нової» був щирим, кажучи це. Бо не може відчувати гордість за Батьківщину українець, який перед російськими телекамерами ледь не цілується з лідером бандитської, ніким не визнаної «ЛНР» Ігорем Плотницьким. 

Цей скромний куточок над морем хлопці називали раєм. Бо все пізнається у порівнянні, а вони, по суті, щойно з пекла. Із зони АТО, дехто — просто із шанців. Тож навіть якщо на цій базі відпочинку з назвою «Волна-Люкс» не все витягувало на люксову категорію — це були не ті відпочивальники, котрих міг засмутити поламаний замок чи брак устриць у меню. Головним тут, на півдні Одещини, у курортному селищі Затока, були тиша і спокій. А ще — море і тепле сонечко на диво тривалого оксамитового сезону. І все це в оточенні дітей та дружин. Таку розкіш, зізнаються бійці, навіть у мирний час не часто могли собі дозволити.

Такі місії перебувають у країнах Балтії, в Білорусі, Росії. Їхні попередні висновки: українські органи влади навчилися реагувати на виявлення захворювання африканської чуми свиней (АЧС), а ось розрахунок і контроль за ризиками кульгає. Про це під час учорашнього брифінгу в Кабміні повідомив заступник голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Олександр Вержиховський. 

Місцеві вибори на окупованих територіях Донецької й Луганської областей відбудуться за умови, що на вулицях там не буде озброєних людей, коли Росія виведе свої окупаційні війська, Україна відновить контроль над державним кордоном із Росією, а українська влада зможе гарантувати свободу зібрань і вільне волевиявлення громадян. 

Ще кілька років тому на 44 гектарах сільської землі, навколо яких уже рік вирують неабиякі пристрасті, сусідили лугові трави та чималенький сосняк. У недалекому майбутньому тут мав запрацювати Орільський національний природний парк. Але немає вже ні лугу, ні лісу. Родючий шар грунту зрили бульдозери, ліс викорчували та закопали в ровах, територію обнесли двометровим бетонним парканом. За ним, усупереч волі багатьох шульгівців, будують норкову ферму на 420 тисяч голів. І тут же їх вбиватимуть і оббіловуватимуть. Далі — шкурки на чинбарню, закривавлену тушку — на харчову суміш, якою підгодовуватимуть наступні покоління майбутніх шуб. Тваринок, які здохнуть від хвороб, спалюватимуть у власному крематорії. Послід норок лежатиме під клітками (підлогу роблять зі спеціальної сітки), і час від часу його пересипатимуть тирсою. Вивозитимуть двічі на рік. 

У стані постійної готовності працівники харківського «Турбоатому» перебувають уже майже десять років поспіль. Із 2008-го то кавалерійськими наскоками, то економічним пресом, а, бувало, й неприкритими рейдерськими атаками над підприємством намагалися встановити контроль комерційні структури російського походження або ж вітчизняні бізнесові акули, зуби яких так чи інакше коренилися в Російській Федерації.