Актуальна тема

  • Олена ОСОБОВА

    Визволений Лисичанськ оговтується після боїв, приймає численних переселенців і вимагає з’ясувати долю української гуманітарної допомоги

    На подвір’ї Лисичанської міської організації Товариства Червоного Хреста багатолюдно. Тільки-но прибув через Сєверодонецьк яскраво-жовтий мікроавтобус з гуманітарним вантажем від вірменської діаспори. Співробітники та волонтери розвантажують макарони та воду, борошно та соняшникову олію, миючі засоби. Вимушені переселенці — сумні гості міста — прилаштовуються до черги на отримання допомоги. 
    Коротко стрижена сивоволоса жінка суворо звертається до нас, дізнавшись, що журналісти: «У квітні народилися онуки-близнюки, а «дитячих» виплат немає. У сім’ї — п’ятеро і лише одна моя пенсія. Доводиться дуже скрутно!»  Співробітники Червоного Хреста ведуть балакучу даму без черги отримати «пайок». Але тут починають гарячкувати інші переселенці.

     

  • Лідія ЖАТКА

    Маріуполь наїжачився

    Нинішній герб Маріуполя приваблює своєю простотою і водночас символізмом. На щиті, розділеному на дві рівні частини срібного і синього кольорів (сталь і море), зображений якір — символ портового міста. Втім, дещо іронічно подейкують маріупольці, у майбутньому на герб можуть внести ще один суттєвий елемент — лопату. Так, звичайна лопата наприкінці літа — на початку осені стала символом захисту міста і водночас єднання тутешніх жителів, які взялися готувати населений пункт до оборони від бойовиків так званої ДНР і російських танків.  

  • Максим МАРТИНЮК: «Посередницькі фірми беруть гроші за послуги, які мають надаватись безкоштовно»

    Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ) донедавна вважали одним з найзакритіших відомств. Отримати необхідні дозвільні документи на будівництво було надто складною справою. А звідси — велика армія посередників, «завдяки» якій дозвільні послуги щодо будівництва істотно дорожчали. Однак нині, зауважують фахівці, тут розпочалися позитивні зміни. Голова ДАБІ України Максим Мартинюк розповів «УК», чому архбудконтроль тривалий час залишався «в тіні» і які кроки нині він робить назустріч громадянам.  

  • Микола ШОТ

    Численна родина з Краматорська облаштовує своє життя в Тернополі

    Четвертокласниця Діана Алексейчук 1 вересня знову сіла за шкільну парту, проте вже не в рідному Краматорську, а в Тернополі. До західного міста вона прибула зі своєю родиною не з власної волі, а через війну. За три місяці, твердить Діанка, вона вже звикла до нового місця проживання, знайшла собі чимало друзів, а от до міста свого народження неодмінно повернеться. 

  • Держава вибудовує інформаційний щит

    Ми здатні захистити самі себе. Нам потрібна сучасна високотехнологічна зброя, потрібно зберігати спокій, холоднокровність, зміцнювати єдність і міжнародну солідарність. Так Президент Петро Порошенко розпочав засідання Ради національної безпеки та оборони.

    Перебіг Антитерористичної операції не залишав сумніву, що вона має швидко завершитись, а відновлене життя визволених міст, сіл і селищ давало надію на те, що країна виграє боротьбу не лише в бойових порядках, а й за симпатії жителів Донбасу. На визволених територіях починалося відновлення систем життєзабезпечення, будували школи, відновлювали виробничі потужності. 

  • Галина ІЩЕНКО

    Енергосистема стала заручником

    Здавалось би, Україна завжди виробляла вугілля з надлишком і не мала куди його діти. Та через воєнні дії на сході, де виробляють понад 70% вугілля, половина луганських та донецьких шахт, які ще працюють, перейшла на роботу в обмеженому режимі та змушена працювати на склади. Адже доставити вугілля на ТЕС через лінію фронту практично неможливо через пошкодження та руйнування залізничних колій та мостів. Про це повідомив заступник міністра енергетики Вадим Уліда під час нещодавнього круглого столу «Надзвичайна ситуація у вугільній промисловості: чи залишиться Україна без світла найближчим часом? Якою має бути енергетична реформа?» в Українському кризовому медіа-центрі. 

  • Олена ІВАШКО

    Чому не приїхали білоруси?

    Донедавна містечко Коблеве, що в Березанському районі Миколаївської області, обирали жителі не тільки України, а й сусідніх держав. Вибір був цілком резонним. Адже Коблеве відоме винами, розвагами, зручним розташуванням і помірними цінами. Тож жителі Білорусі, Молдови та інші щороку заполоняли бази відпочинку і пляжі Коблевого. Цього року ситуація змінилася. Звісно, одна з причин — ситуація в країні та інформаційне зомбування сусідів. Натомість люди, які планували відпочинок і щороку приїжджали до Коблевого, мали намір відвідати саме цей курорт. Не склалося. До головної причини додалася начебто другорядна, але істотна. Виявляється, нині жителі сусідньої Білорусі відмовляються від поїздок із причини низькоякісного транспортного обслуговування.  

  • Олена ОСОБОВА

    Як живе визволений Сєверодонецьк

    Під вікном моєї тимчасової квартири — міні-ринок, на якому з ранку до ночі юрмляться місцеві жителі, приїжджі селяни і численні переселенці з усієї області. Нема кращого способу дізнатися про настрої, турботи та думки людей, ніж увесь день через відкрите вікно вимушено слухати розмови торговців і покупців. Тут за кожним сказаним словом — життєва історія, іноді драма і навіть трагедія… 

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Війну слід називати війною

    Подібне зібрання Рада національної безпеки і оборони мала провести ще двадцять років тому. Тоді, звісно, йшлося б про упередження біди. Далекоглядності і державної мудрості не вистачило. Тому, на жаль, учасники «круглого столу», організованого Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, Українським інститутом національної пам’яті та Луганським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка, змушені були винести на розгляд питання «Кримінально-терористична війна на сході: соціальна складова». 

  • Ми є народ, якого в Правді — сила!

    Головне свято держави об’єднало всі куточки нашої великої країни: військові паради у Києві й Одесі за важливістю співмірні з мирними демонстраціями у визволених Сєверодонецьку і Слов’янську.