Донедавна містечко Коблеве, що в Березанському районі Миколаївської області, обирали жителі не тільки України, а й сусідніх держав. Вибір був цілком резонним. Адже Коблеве відоме винами, розвагами, зручним розташуванням і помірними цінами. Тож жителі Білорусі, Молдови та інші щороку заполоняли бази відпочинку і пляжі Коблевого. Цього року ситуація змінилася. Звісно, одна з причин — ситуація в країні та інформаційне зомбування сусідів. Натомість люди, які планували відпочинок і щороку приїжджали до Коблевого, мали намір відвідати саме цей курорт. Не склалося. До головної причини додалася начебто другорядна, але істотна. Виявляється, нині жителі сусідньої Білорусі відмовляються від поїздок із причини низькоякісного транспортного обслуговування.  

Під вікном моєї тимчасової квартири — міні-ринок, на якому з ранку до ночі юрмляться місцеві жителі, приїжджі селяни і численні переселенці з усієї області. Нема кращого способу дізнатися про настрої, турботи та думки людей, ніж увесь день через відкрите вікно вимушено слухати розмови торговців і покупців. Тут за кожним сказаним словом — життєва історія, іноді драма і навіть трагедія… 

Подібне зібрання Рада національної безпеки і оборони мала провести ще двадцять років тому. Тоді, звісно, йшлося б про упередження біди. Далекоглядності і державної мудрості не вистачило. Тому, на жаль, учасники «круглого столу», організованого Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, Українським інститутом національної пам’яті та Луганським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка, змушені були винести на розгляд питання «Кримінально-терористична війна на сході: соціальна складова». 

Близько двох з половиною місяців у зоні АТО і рівно 54 дні в полоні провели бійці одного з підрозділів української армії 23-річний Руслан Назаров та 22-річний Олександр Малий. Такою видалися цьогорічна весна і літо для двох друзів — жителів  міста Синельникового Дніпропетровської області. Разом з ними «в гостях» у так званого Бєса (російського підполковника Ігоря Безлєра) перебували і їхні мами. 

  Жінки — народні депутати України Ірина Луценко, Марія Іонова та Лідія Котиляк на чолі з Уповноваженою Президента з питань мирного врегулювання ситуації на сході Іриною Геращенко — відвідали Слов’янськ та Семенівку, Сватове й Щастя, Сєверодонецьк і Лисичанськ. Вони дізналися, чого насамперед потребують їхні жителі, та перевірили, в якому стані перебуває інфраструктура цих міст.

«У першу чергу йдеться про навчальні та медичні заклади, наприклад, наскільки готові школи до 1 вересня. І важлива частина нашого візиту — зустріч із місією Міжнародного Червоного Хреста, з якою ми познайомилися тиждень тому, коли українська влада передала нашу частину міжнародної гуманітарної допомоги для Луганська», — каже Ірина Геращенко.

Напередодні Дня Незалежності до Маріуполя увійшла довжелезна колона майже із сотні вантажних автомобілів — першої партії гуманітарної допомоги від фонду Ріната Ахметова «Допоможемо». Вантаж із 2 тисяч штук індивідуальних продуктових наборів, засобів гігієни направлені до тимчасових переселенців з «гарячих» точок області. Втім, уже через день від кордону з Росією почала рухатися інша колона, що змусила забути про тиловий статус міста. На територію України увійшла колона російської бронетехніки і взяла курс на Новоазовськ та Маріуполь.
Першим підтвердженням тривожного повідомлення стали бої, коли у Новоазовському районі прикордонники та військові підрозділи сил АТО вогнем зустріли наступ агресора. Причому, як уже траплялося раніше, у напрямку Новоазовська ще й вівся обстріл з боку Росії. Протягом ранку почастішали повідомлення з різних джерел про те, що сили нерівні: мовляв, зайшли від 30 до 50 одиниць бронетехніки РФ. Деякі «дружні» ЗМІ почали тиражувати інформацію — Національна гвардія та інші частини українських військ відступають і в Маріуполь ось-ось увійдуть бойовики «ДНР». 

— Коли 23 роки тому Україна здобула Незалежність, моя бабуся, запекла націоналістка на прізвище Андрієвська, наполовину полька, на чверть росіянка, заплакала від щастя. Вона сказала, що щаслива дожити до цього дня. Народившись у 1914 році, переживши дві війни та голод, розмовляючи принципово українською мовою, вона чекала цієї події все своє життя.

«Приходьте до нас у гості», — радо відгукнулася на телефонний дзвінок Галина Полстяна. І без жодних вагань назвала адресу. Тут, на 9-му поверсі в одній із рівненських панельок, сім’я з Лисичанська винаймає двокімнатну квартиру: Галина, її донька Тетяна та чотирирічна онучка Єлизавета. Півтори тисячі гривень плюс комунальні послуги — у стільки обходиться помешкання з меблями та усіма зручностями. З першою оплатою допомогли небайдужі рівняни.  

Найближчими днями до східних регіонів будуть направлені військові прокурори, які працюватимуть у бойових умовах та на відміну від своїх цивільних колег матимуть зброю та військові звання. Про це під час брифінгу розповів речник Генеральної прокуратури України Юрій Бойченко. За його словами, нині в зоні проведення Антитерористичної операції відкриваються кримінальні провадження за фактами дезертирства, невиконання наказів, самовільного покидання військової частини або місця дислокації, здачі табельної зброї, а також розслідуються випадки переходу на територію країни, з якою ведуться бойові дії.