Цей конвеєр добра з перших днів війни не зупиняється й на мить. Ось і нині робота кипить: ріжуть метал, варять, припасовують деталі. Паралельно люди підвозять старі автомобільні диски. За кілька днів у золотих руках майстрів-волонтерів вони перетворяться на буржуйки. І одразу ж попрямують на передову: біля цих пічок наші захисники й самі можуть зігрітися, і приготувати на них гарячі страви. У їхній конструкції передбачено фаєрку — металевий листок, на який можна ставити чайник чи каструлю.

«А ви б хотіли жити на вулиці Гостромогильній? Невже не можна назвати її Квітучою, Абрикосовою, Каштановою? Тут дерев стільки! А навіщо шукати нову назву для палацу культури «Дружби народів»? Дружба — це ж не обов’язково з віроломною росією?» Такі дискусії в Черкасах і, мабуть, у багатьох інших містах і селах можна почути часто. А спричинено їх тим, що люди готові позбуватися радянської та російської спадщини, але мало знають історію свого міста чи села.

 Черкащина — край хліборобський. Навіть біля багатьох висоток обласного центру можна побачити акуратно розплановані земельні ділянки, де червоніють помідори, вилежуються на осонні помаранчеві гарбузи. Що вже казати про сільську місцевість!
Отож всеукраїнський проєкт продовольчої безпеки «Сади Перемоги», який втілюють з початку року, багатьом до душі. Сотні людей навесні посадили овочі, впорядкували сади. 

 Війна згуртувала людей різних професій та різних соціальних верств. Хтось пішов на фронт і визволяє українські землі від ворога, а хтось вступив у будівельні батальйони та відновлює пошкоджені міста й селища.
Харківщина — один з найбільш постраждалих від російської агресії регіонів України. Щодня ворожі ракети та снаряди руйнують інфраструктуру. В обласному центрі багато пошкоджених чи зовсім зруйнованих житлових будинків, об’єктів приватної та комунальної власності. За інформацією  Харківської міської ради, 400 будинків не підлягають відновленню.

У Полтаві на площі біля обласного муздрамтеатру під час заходів до Дня рятівника зібралося чимало містян з дітьми, щоб подякувати за службу людям, які щодня рятують сотні життів. Із цікавістю вони роздивлялися фотовиставку, взяли участь у благодійному велопробігу «Разом до перемоги» і могли придбати марки «Пес Патрон», сувеніри, знаючи, що виручені кошти передадуть ЗСУ. Навіть на святі працівники ДСНС були вірними своєму благородному покликанню — дбали про інших. За це їх люблять та поважають. А найбільше їхня професія популярна серед молоді.

Україна продовжує активно готуватися до опалювального сезону, який справедливо називають найскладнішим в історії держави. Уряд постійно інформує, якими темпами накопичуються паливні ресурси. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевняє, що країна матиме достатньо газу й буде забезпечена вугіллям. Повідомляє про домовленості з міжнародними партнерами щодо додаткових фізичних поставок блакитного палива. Наголошує, що уряд готується до різних сценаріїв проходження опалювального сезону, зокрема тих, що пов’язані з воєнними ризиками: «Працюємо над забезпеченням матеріально-технічної бази: вже закуплено майже 1,5 тисячі мобільних генераторів, десятки резервних котлів, майже 100 електростанцій тощо. Також продовжує надходити обладнання від міжнародних партнерів як гуманітарна допомога».

До почату повномасштабного вторгнення рф та потужних і згубних обстрілів Маріуполя у приморському місті працювали 15 публічних бібліотек, п’ять з яких дитячі. Тепер з усіх приміщень немає жодного (!), яке б не зазнало пошкоджень внаслідок влучань снарядів чи ракет. Частина книжок потерпіла під час активних спроб рашистів влучити у «штаб «Азову». Інші видання російські окупанти цілеспрямовано «націоналізували»: спалили. Приміром, саме так вороги знищили велику книгозбірню у храмі УПЦ Святителя Петра Могили. 

 Здавна вважалося, що занурення в гарячу воду поліпшує стан здоров`я людини, тонізує організм, заспокоює нервову систему, запобігає безсонню, лікує навіть захворювання шкіри. Оздоровча СПА-процедура слугує профілактикою ревматизму і захворювань суглобів. Тож купання незалежно від сезону, протягом усього року, в так званих чанах, які називають карпатськими джакузі, що зародилося в Австро-Угорщині, рік у рік стає дедалі популярнішим. І не лише в Українських Карпатах та на Закарпатті. 

Уже понад два десятки років 16 вересня — трагічна дата в історії вітчизняних ЗМІ та всієї України. Того дня безслідно зник, точніше, його зухвало й цинічно викрали «правоохоронці» просто посеред міста, журналіст, ініціатор створення видання «Українська правда» Георгій Гонгадзе. Традиційно цього вересневого Дня пам’яті українських журналістів вшановуємо  не тільки загиблого 31-річного Георгія, а й усіх колег, які стали жертвами, виконуючи службові обов’язки, чи за інших обставин.

 «Ви тільки не лякайтеся, добре? — застерігає Костянтин Рижков і швиденько гортає свій смартфон. — Ось такий нині вигляд має наш будинок на Північній Салтівці в Харкові: аж до шостого поверху, на якому й наша квартира, немає сходів. Тож днями заліз туди через дах, позатягував плівкою вікна, зробив фотофіксацію. Щойно повернувся. Ще й двох років не минуло, як ми придбали омріяну квартиру».