Виконують усі передбачені виробничою програмою завдання, сплачують податки та допомагають ЗСУ й підрозділам територіальної оборони, розвивають лісогосподарські підрозділи — так працюють в умовах воєнного стану підприємства Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України.

Про це розповідає його начальник Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.

 Жителі села Вербівка, яке прилягає до міста, кажуть, що спершу чекали визволення Херсона і не могли повірити, коли побачили українських військових. Вимагали й «паляниця» сказати, і шеврони показати. 
Через близькість до лінії фронту селяни часто сиділи в підвалах, однак у часи затишшя обробляли городи, завдяки яким і виживали. Подеколи допомогу доставляли волонтери, які проривалися в населений пункт правдами і неправдами.
Місцева жителька Ірина Дерев’янко, розповідаючи про життя в окупації, просить вибачити за сльози. Вони з чоловіком і не думали виїздити — мають на утриманні прикуту до ліжка матір. З окупантами, кажуть селяни, намагалися не контактувати, рідко виходили із дворів.

 Брехня була і є невід’ємною складовою політики росії. У кремлі ніколи цього не приховували й неприємно вражають і навіть шокують цивілізований світ печерним цинізмом, виправдовують власні злочини, перекладаючи відповідальність на інших. Пік примітивних виправдань розпочався ще у 2014 році разом з агресією проти України, яку москва назвала «громадянською війною». Чого тільки вартий огидний пропагандистський фонтан різноманітних версій, які мали б переконати всіх, що до збиття малайзійського Боїнга-777 рейсу МН17 і загибелі 298 людей на борту причетні українці, папуаси з островів, інопланетяни та хто завгодно, але тільки не російські військові та ЗРК «бук» із курська! 

Дрони — очі військових у небі. Щоб чітко визначити позиції ворога, відкоригувати удар артилерії і зберегти життя бійців, треба не лише мати безпілотник, а й уміти ним керувати.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало волонтерських організацій оголошували збір грошей і купували безпілотники для армійців. Проте вже зовсім скоро на фронті зрозуміли, що військовим не вистачає знань, аби керувати «пташками».

Агресія російської федерації на території України вносить корективи в усі галузі життя. Яка роль адвокатури в цих умовах, чи здатна вона гідно приймати виклики часу? Який нині стан справ, якими надалі будуть форми роботи однієї з найбільших організацій, що об’єднує правозахисників, –– Спілки адвокатів України? Про це кореспондентові «УК» розповідає один з лідерів цієї громадської організації віцепрезидент спілки, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій ФАЗЕКОШ.

 Широкомасштабна агресія рф проти України змінила життя всіх українців, діяльність державних інституцій та органів місцевого самоврядування. Попри складність ситуації на території Сумської області не створили жодної військово-цивільної адміністрації. На долю голів територіальних громад випали значні випробування: від прямої окупації до блокування, яке ставило населення на межу гуманітарної катастрофи. Майже всі очільники громад залишилися на місцях, змогли організувати життєдіяльність у населених пунктах, оборону, співпрацю із ЗСУ та військовою адміністрацією тощо. 

 Донеччанину Олександрові Жильцову і його сім’ї випала унікальна нагода жити в Мукачеві в будинку, де минуло дитинство Адальберта Ерделі — найвідомішого художника краю за Карпатами, одного із засновників відомої в Європі Закарпатської школи живопису.
Олена Селезньова — харків’янка, вже пів року живе в Ужгороді. Цих людей об’єднує не лише те, що через війну вони вимушено зірвалися зі своїх місць і переїхали на захід країни, а й те, що беруть найактивнішу участь у культурному фронті на Закарпатті. Про них розповідь кореспондента «УК».

Біла зала Героїв України в Маріїнському палаці вперше приймала дітей, яких теж цілком можна назвати героями, нехай і неофіційно. Вісім хлопчиків та дівчаток з різних куточків України, які зважилися на мужні вчинки, отримали відзнаки від Президента та першої леді на патріотичній акції «Дітирятувальники — герої війни». Серед них і наймолодша учасниця урочистої церемонії семирічна рівнянка Іринка Васильєва. 

Навіть відносно сучасні рупори брутальної пропаганди кремля — все одно копія старезних раритетних патефонів із затертими до дірок платівками, які постійно заїдає. Проте нинішні керманичі хижої імперії не поспішають змінити бодай свій осоружний ідеологічний репертуар, який давно буксує навіть у їхніх же мізках. Отож складається враження, що, без угаву повторюючи одні й ті самі брехливі нісенітниці, їхні автори намагаються й самі в них повірити і бодай трохи заспокоїтися.

Дивовижні випадки трапляються на фронті. Наприклад, у Бахмуті, як розповіла газета «Громада СХІД», до казарми українських військових, рятуючись від постійних вибухів, прибився бджолиний рій. Його поселили в ящик з-під снарядів. Весь час за комахами доглядав Олександр із Черкас, який до служби в армії був пасічником. Згодом армійцеві необхідно було повернутися додому, і побратими попросили забрати рій із собою. У тому-таки ящику-вулику під наглядом пасічника рій подолав 700 кілометрів. Бджоли задовільно перенесли мандрівку. Тепер у Черкасах комахи почуваються в безпеці. Щоправда, через попіл від вибухів, що осідав на квіти під час збирання нектару, тепер мед трохи гірчить — такий в нього присмак війни.