Формат освітнього процесу в Україні вимушено коригується вже не один рік. Спочатку ми, як і весь світ, вчилися організовувати навчання по-новому через пандемію COVID-19. Потім кардинальних змін навчальний процес зазнав внаслідок повномасштабного вторгнення російських військ на територію України в лютому 2022 року.
Окупанти від початку вторгнення знищували і знищують цивільну інфраструктуру, зокрема й освітню: 2,4 тисячі закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, 269 з них зруйновано повністю.

Нового року люди в цьому місті чекають немов мани небесної. Бо вустами гауляйтера їм пообіцяли наприкінці грудня нарешті відновити подачу електрики. А ось газ можуть подати раніше, всього через кілька місяців. Із водою, щоправда, складніше. Спершу з’явився відносно оптимістичний прогноз: централізованого водопостачання не буде ще з рік, не більше. Та згодом окупанти уточнили: ні, не чекайте, бо такої послуги відтепер у місті зовсім не буде. А що? Старші покоління, діди ваші, якось виживали без водопостачання.

Команда 27-ї Української антарктичної експедиції, яка працює на станції «Академік Вернадський», оригінально привітала всіх українців із Днем Державного прапора та Днем Незалежності. Переглядаєш відео, і бринять струни душі. Бо фізично перебуваючи за 15 тисяч кілометрів, дослідники разом з Україною. Тому кожен згадав рідне місто й розповів про свої плани після повернення з експедиції.

 На мапі нинішньої Сумщини село Залізняк займає особливе знакове місце. Саме тут  1792-го на хуторі Попівка (тодішня назва населеного пункту) розпочав діяльність культурно-просвітницький гурток «Попівська академія», який заснував Олександр Паліцин — філософ, літератор, архітектор, гравер, художник, перекладач творів французьких просвітителів, критик, вправний і працьовитий господар. 

Закарпаття з перших днів збройної агресії росії проти України відчуло всю трагедію війни. У вигляді не бомб, руйнувань міст і сіл, а десятків тисяч внутрішньо переміщених осіб, які почали прибувати в перші ж дні. Згодом сюди перемістили свої виробничі потужності сотні релокованих підприємств. Це зайвий раз доводить значення цього регіону в теперішніх умовах та в післявоєнному облаштуванні України. Про це йшлося  на круглому столі «Роль Закарпаття у євроінтеграції та відбудові України під час та після війни», що відбувся в селі Ділове на Рахівщині в межах ініціативи Re:Open Ukraine.

 У Донецькій області триває підготовка до зими. Однак цього літа колись звичні клопоти особливі, вимушені, складні й неоднозначні, бо йдеться не про ремонти тепломереж, утеплення будинків чи накопичення запасів палива. Із регіону, де не припиняються активні бойові дії, вирішили евакуювати якомога більше людей. Адже, по-перше, рашисти обстрілюють населені пункти з усіх видів потужної зброї, застосовуючи звичну звірячу тактику випаленої землі. По-друге, невдовзі у стрімкий наступ піде не менш небезпечний ворог — зимовий холод, захистити від якого жителів прифронтового краю не можуть ні місцева комунальна «оборона», ні ЗСУ. 

Днями Міністерство молоді та спорту і  Всеукраїнський молодіжний рух Let’s do it Ukraine оголосили про початок підготовки до Всесвітнього дня прибирання World Cleanup Day, який цього року пройде в адаптованих до воєнного стану умовах.

Про це заступник міністра молоді та спорту Марина Попатенко сказала на пресконференції в Укрінформі.

 Розтрощивши та окупувавши приморський курортний Маріуполь, рашисти, мабуть, самі жахнулися від скоєного. Та спершу, нітрохи не давши взнаки, відразу через підконтрольні пропагандистські ресурси пообіцяли дуже швидко відбудувати місто. Відновити всі зруйновані важливі комунікації загарбники марили вже до кінця року. А повністю повернути Маріуполю попередній вигляд фантазували всього за рік.

«Так-так, торік саме 4 грудня я збирав чудові польські гриби на Рівненському Поліссі, ближче до кордону з білоруссю, — уточнює, вловивши моє здивування. — Тепер зі зрозумілих причин ці території під забороною. Утім, для грибників місць у наших лісах вистачає й без прикордоння. Ось днями знайшов у рідному Спасівському лісі на Здолбунівщині справжнього білого велета завважки… Скільки б ви думали?  Кілограм 615 грамів! Діаметр капелюха — 30 сантиметрів, висота ніжки — 25. І хоч заміри проводили без представників Книги рекордів Гіннеса, із двома свідками. Чистісінький, білісінький, неначе чекав на мене просто на галявині. Правду кажуть: твої гриби від тебе не втечуть».

 Цю адресу в одному зі спальних мікрорайонів Сум добре знають не тільки волонтери групи із промовистою назвою «Ми тут», а й численні сумчани, які щодня навідуються до ентузіастів, щоб допомогти. Як каже волонтерка Лариса Гніденко, такі візити додають сили, снаги, настрою, бо впевнюють: на захист рідної країни стали мільйони співгромадян, які прагнуть підтримати військових, надати їм посильну допомогу, щоб наблизити таку жадану перемогу.