У важкі часи країна та її гро   мадяни стоять пе   ред нелегкими випробуваннями. Ось така болюча тема, як неповернення депозитів пересічним і не дуже вкладникам українських банків згідно з горезвісними постановами Нац   банку. Це триває досі, і обсяги неповернень, так само, як і кількість звернень до судів власників депозитів, щоб «вибити» свої кревні у фінансових установ, значно зросла. Дії регулятора незаконні — впевнені майже всі юристи.
Згадаймо історію та викладімо читачу ретро   спективу цього питання. Почалося все з того, коли в найстрашніші для України дні й тижні наприкінці лютого 2014 року регулятор ухвалив постанову №104, згідно з якою обмежувалася можливість зняття депозитів в іноземній валюті: за вкладом його власник міг отримати, приміром, у доларах не більше суми, еквівалентної 15 тисячам гривень за офіційним курсом Нацбанку. За умови дострокового розірвання валютного депозиту його суму виплачували вкладникові у гривнях за курсом купівлі валюти банку на день операції. 

Відповідну угоду підписано на міжрегіональному форумі в Дніпропетровську. На цей енергетичний захід з’їхалися представники обласних рад, урядових організацій, ЖБК, ОСББ, експерти, науковці майже з усіх регіонів України, а також гості з інших країн. 

Сонце та іграшкові паперові вітряки немов запрошували гостей та жителів міста відвідати виставку нових технологій «Лідери енергоефективності». І якщо дітей більше цікавили саме вітрячки та повітряні кульки, то увагу дорослих привертав велосипед з невеличким пристроєм.

Пригадуєте фразу з «Кавказької полонянки», яка стала крилатою? Так, ідеться про «Хай живе наш суд — найгуманніший суд у світі!»  А спливла вона в пам’яті після ознайомлення з ухвалою, винесеною нещодавно одним із суддів Верховного суду України. До речі, у справі, яка набула широкого резонансу завдяки ЗМІ. Суть конфлікту на Сумському НВО імені М. Фрунзе досить детально висвітлював і «Урядовий кур’єр» у публікаціях  «Коли підштовхування до прірви видають за благо», «Під прицілом — українське машинобудування» та «Що за ширмою спекуляцій навколо НВО імені Фрунзе?» 

Пропорційно до зниження температури «підігрівається» у суспільстві обговорення найгострішої проблеми сьогодення — ймовірність енергетичної кризи в Україні. Щойно розпочали опалювальний сезон, а вже бракує газу, на складах недостатньо вугілля, необхідного для безперебійної робити теплових електростанцій, виробництва електроенергії. Аби знизити соціальну напругу в суспільстві, шахтарі західного регіону запевняють: в умовах, коли через війну на сході держави паралізовано роботу більшості шахт Донбасу, вони готові підставити надійне плече державі й компенсувати катастрофічне зменшення видобутку вугілля.  

Десять років сільгоспвиробники краю не бачили такого врожаю, стверджує виконуючий обов’язки директора департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Любов Безкоровайна. Попри те, що працювати довелося в небезпечній ситуації й аграрії боролися за кожен центнер, середня врожайність зернових культур сягнула 32,5 центнера з гектара. Тобто на 10,5 центнера вища, ніж торік. І майже на рівні середніх показників в Україні, хоч за краєм міцно закріпилося визначення «зона ризикованого землеробства».  

Чи не найбільших економічних втрат, пов’язаних з недружніми діями Росії щодо нашої країни, зазнають вітчизняне сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. РФ вже давно розпочала «полювання» на українську продукцію, запроваджуючи всілякі заборони на імпорт наших товарів та обкладаючи митами. 20 вересня цього року уряд РФ ухвалив постанову про можливе встановлення мит на українські товари за 350 тарифними лініями, з яких 80% стосується саме нашого агропромислового комплексу. 

Про це заявила голова Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстр) Ганна Онищенко, підсумовуючи в столиці на брифінгу роботу відомства за 7 місяців. Вона зауважила, що служба відкриє всі  реєстри, і нагадала: нещодавно парламент відкрив доступ до реєстру речових прав на нерухомість та реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців.

«Якщо раніше з першого реєстру отримували лише інформацію щодо обтяжень на нерухомість, то тепер кожен громадянин знатиме, кому належить нерухомість (є можливість пошуку об’єкта за адресою), яку, наприклад, хоче придбати. Дізнатися такі дані можна буде самостійно — на сайті Укрдержреєстру або звернувшись до державних реєстраторів чи нотаріусів. Позитивне те, що судам, правоохоронним органам, нотаріусам та адвокатам дали повний доступ до інформації, що міститься в реєстрі, і за об’єктом, і за суб’єктом.

За деякими даними, в Україні в тіньовому обігу перебуває щонайменше половина готівки, випущеної Національним банком. Здебільшого ці гроші обертаються в торгівлі, й у середньому їх «прокручують» разів зо два на місяць. Ідеться про сотні мільярдів гривень на рік, які навіть у нинішніх податкових реаліях мали б поповнювати бюджет десятками мільярдів. Насправді ж надходить у багато разів менше. 

Зрозуміло, без дієвого контролю за готівковим обігом в оптово-роздрібній торгівлі отримати належні державній скарбниці кошти нереально, так само, до речі, як і захистити права споживачів. Завдання не таке вже й складне — просто кожний продаж на конкретному торговому місці має фіксувати реєстратор розрахункових операцій (РРО), тобто касовий апарат. 

Днями у Брюсселі відбулися чергові тристоронні газові перемовини між Україною, Росією та ЄС. Участь у них брали енергетичний комісар Євросоюзу Гюнтер Оттінгер та енергетичні міністри: України — Юрій Продан, Росії — Олександр Новак.
Як заявив представник ЄС по завершенні зустрічі, сторони попередньо погодилися на ціну 385 доларів за тисячу кубометрів до кінця березня 2015 року. Водночас Росія продовжує наполягати на принциповому для України питанні: щоб цю ціну формували за допомогою знижки, яку російський уряд встановлює своєю постановою. Україна ж хоче спеціального документа з фіксованою ціною, а не прив’язки до контрактів 2009 року.

Для того щоб пройти осінньо-зимовий сезон, Україні потрібно близько 28 мільярдів кубометрів газу. З урахуванням його обсягів у газосховищах та обсягів реверсного газу, Україна має дефіцит 5 мільярдів кубометрів.

Можливо, нині ситуація з енергоносіями й не була б такою гострою, якби Російська Федерація не припинила постачати газ українським споживачам і не перевела цей процес у режим передоплати. Вочевидь, сподіваючись на те, що Україна з огляду на свою залежність від російського газу закричить «пробі!» і слухняно виконуватиме забаганки східного сусіда. Бо не матиме іншого виходу.