За реляціями послів правителям своїх країн можна зрозуміти, як сприймали українців у Європі.
Самооцінка для держав і націй, напевно, не менш важлива, ніж для окремої людини. Адже, як запевняють психологи, те, як кожен з нас оцінює себе, проєкціюється і на те, як нас сприймає оточення. Політологи вважають, що такі процеси відбуваються і на рівні держав.

«Скіфське золото» — так називається відкрита в Національному музеї історії виставка з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. На ній представлено унікальні пам’ятки скіфської доби із зібрання Музею історичних коштовностей України.

10 серпня в Україну вперше за 311 років зі Стокгольма доправили латинський варіант Конституції Пилипа Орлика — визначну історичну пам’ятку української та європейської думки ХVІІІ століття, яка заклала підвалини українського конституціоналізму, одну з перших конституцій світу. Три її копії, які передала Швеція, за словами представниці Верховної Ради в Конституційному Суді України Ольги Совгирі, «вже експонують в Україні: у парламенті та Офісі Президента; третю копію буде передано до Конституційного Суду після його реформування».

30 років тому. Час, коли українці після тривалих років за радянською залізною завісою відкривали для себе новий демократичний світ, коли нарешті майже всім багатомільйонним гуртом на загальнонаціональному референдумі підтвердили Акт проголошення Незалежності України, обрали Президента новітньої України. Але тоді мало хто знав, що десь там, за океаном, існує Державний центр Української Народної Республіки, який є спадкоємцем Центральної Ради й Українського Трудового Конгресу, на базі якого було створено Директорію. Його на той час очолював п’ятий Президент в екзилі (вигнанні).

У 2014 році мільйони українців пережили шок від погроз Москви застосувати проти нас ядерну зброю. Родини в розпачі збирали тривожні валізи і чекали… Бо кожен день міг бути останнім... Подібне відчували в житті мільйони американців, для яких були неймовірно важкими та тривожними 13 днів через ядерну загрозу з Москви.

Серед найяскравіших сторінок української історії — Конотопська битва. У різних джерелах її називають Соснівською або Шаповалівською. Проте сутність від цього не змінюється — 362 роки тому неподалік Конотопа гетьман Іван Виговський здобув найблискучішу перемогу над московським військом. Хоч зиск від неї виявився меншим від очікуваного, битва залишилася в історії назавжди.

На мапі України селище Терни Роменського району на Сумщині займає окремішнє місце. Засноване понад 360 років тому як слобода, воно має славетну історію, гідну увічнення і пошанування. Саме цим керувалися його уродженці, коли вирішили облаштувати музей, де сучасники і представники майбутніх поколінь, гості могли б дізнатися про історичний шлях маленької батьківщини, бо вона у світі одна-єдина і неповторна.

«Хтось сказав, що історія не дає уроків. А я вважаю, що історія радянського атомного проєкту — дуже важливий урок для нашого сьогодення». Ці слова належать Сергієві Капіці, ученому-фізику, відомому просвітителеві, віцепрезидентові Російської академії природничих наук. Сергій Кирієнко, генеральний директор державної корпорації «Росатом», узяв слова Капіци епіграфом до своєї передмови у книжці «Атомне сторіччя. 1900—2009».

Є у вітчизняній науці особистості, які визначають її славу і гордість. До таких цілковито можна зарахувати Миколу Скліфосовського (1836—1904). Ще за життя він заслужив світову славу. Він був почесним членом Військово-медичної академії, Лондонського, Паризького, Празького, Будапештського та інших медичних товариств, рад лікарів, наукових закладів. Мабуть, немає такої галузі хірургії, в якій не виявився б його яскравий багатогранний талант.

У Пирятинському районі Полтавської області на лівому березі річки Гнила Оржиця лежить мальовниче старовинне село Малютинці. Уперше його згадано в Іпатіївському літописі 1139 року. Це село подарувало світові кількох видатних особистостей, життєдіяльність яких досі цікавить дослідників і краєзнавців. На їхньому тлі виокремлюється постать Петра Селецького (14.03.1821—17.03.1880) — юриста, київського віцегубернатора, київського губернського предводителя дворянства (в ті часи Пирятинський повіт входив до складу Київської губернії), таємного радника, гофмейстера імператорського двору, мемуариста, музиканта й композитора, знайомого Тараса Шевченка.