Заходжу в один з  лікувальних вуликів, які в Національному науковому центрі «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича» з’явилися кілька років тому. Зачиняю двері й одразу відчуваю, що повітря тут особливе. На дерев’яних стінах — золоті краплини смоли. Під стінами два лежаки. Займаю один. За короткий проміжок часу хилить у сон. 

У  завідуючого кафедрою дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика професора Анатолія Косаковського кілька робочих місць, які в підсумку можна вважати одним. Чому? В поліклініці він приймає хворих, в лікарні — консультує колег, а в академії «переварює» побачене й почуте в наукові праці й допомагає іншим вийти на якісно новий рівень роботи. Це той випадок, коли академічна наука одразу відповідає на виклики життя. 

«Як до вас звертатися: «медична еліта» чи просто — «пані» і «панове»?» Це питання, зізнався міністр охорони здоров’я Олег Мусій, відкриваючи засідання вченої медичної ради, не давало йому спокою, коли готував виступ. І хоч із залу йому порадили поєднати терміни, думаю, міністр так і не визначився. Зробити це йому не давало знаття, що серед академіків і професорів, як він заявив, є недостойні високих звань, а у світі майже не цитують праць українських вчених-медиків. Як мовиться, розпочавши розмову, вилив на гарячі голови присутніх дуже холодну воду. Без неї, схоже, в роботі, яку розпочало міністерство, успіху не досягти. А йшлося про побудову концепції нової системи охорони здоров’я.

Ознака нашого часу — постійне поповнення «офісної команди». До когорти інтелектуальних працівників — бухгалтерів, інженерів, економістів і кадровиків — приєдналася армія «білих комірців» великого, середнього та малого бізнесу з обслуговуючими їх структурами на зразок рекламних агентств і страхових компаній, а також банки, IT-лабораторії. Тож нині практично 50% всіх працюючих чоловіків і жінок належать до так званих офісних працівників.  

Усе частіше лікарі констатують, що подружжя не має дітей через безплідність чоловіка. Чому і що робити в подібній ситуації? На ці та інші запитання відповідає лікар-уролог Ігор ЧОРНОКУЛЬСЬКИЙ. 

Одне з нагальних нині питань для влади — забезпечити тимчасово переміщених осіб  ліками та медичним наглядом. Про перебіг  такої  роботи «УК» розпитує в заступника директора департаменту медичної допомоги  МОЗ Альони ТЕРЕЩЕНКО. 

На презентації Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я, яка пройшла в Міністерстві охорони здоров’я, журналісти почули від міністра Олега Мусія неочікувану заяву. «Важливо те, що ми відходимо від поняття, яке набридло нам усім,  —  реформування. Гадаю, слова «реформування»,  «реанімація» не пояснюють того,  що  ми хочемо зробити в галузі. А ми хочемо побудувати  нову вітчизняну систему охорони здоров’я»,  — сказав  він.   

Надання медичної допомоги для поранених, яких вивозять із зони АТО, — на відносно належному рівні, про що вчора на брифінгу заявив міністр охорони здоров’я Олег Мусій. У цьому він переконався під час двох недавніх відряджень на Дніпропетровщину та Харківщину. У цих областях медичні заклади, що працюють на АТО, мають достатню кількість кваліфікованого персоналу. Крім госпіталів, задіяно й цивільні лікарні, зокрема обласну ім. І. І. Мечникова у Дніпропетровську, роботу якої міністр оцінив на 9,5 за десятибальною системою. До речі, за мобілізаційним планом, який нині набув чинності, по всьому периметру кордону з агресором зарезервовано у медичних закладах 30% ліжок. 

«Раз, два, три, чотири, п’ять… Готуйтеся, вже можна спускати хворих, борт прибув!»  Пильні очі провідного травматолога — начальника клініки ушкоджень Військово-клінічного центру Північного регіону полковника медичної служби Олександра Бородая —уважно дивляться на монітор комп’ютера, а пальці швидко ковзають по клавіатурі, перевіряючи  список пацієнтів, яких мають відправити на подальшу реабілітацію до столиці. На їхні місця очікується нова партія  поранених із зони  АТО. І  Олександр Леонідович, кабінет якого час від часу перетворюється на такий собі міні-штаб,  вже вкотре змінить його на операційну. 

Нам випала унікальна можливість зазирнути в суспільне дзеркало і побачити там природу людини — сучасного українця, роздивитися позитивні й негативні сторони кожного з нас. І це буде не просто приводом до роздумів, а справжнім поворотним моментом у житті окремо взятої особи. Це час, коли треба усвідомити цінність кожного як індивіда та специфіку людини як представника цивілізації. І це дасть нам змогу гордо мати звання «людина», а не лише належати до цього біологічного виду. Тому з медичним психологом Київської міської психоневрологічної клініки №1 ім. Павлова кандидатом психологічних наук Вестою Бондар розмовлятимемо зокрема й про загальнолюдські цінності у наш буремний час.