«Як до вас звертатися: «медична еліта» чи просто — «пані» і «панове»?» Це питання, зізнався міністр охорони здоров’я Олег Мусій, відкриваючи засідання вченої медичної ради, не давало йому спокою, коли готував виступ. І хоч із залу йому порадили поєднати терміни, думаю, міністр так і не визначився. Зробити це йому не давало знаття, що серед академіків і професорів, як він заявив, є недостойні високих звань, а у світі майже не цитують праць українських вчених-медиків. Як мовиться, розпочавши розмову, вилив на гарячі голови присутніх дуже холодну воду. Без неї, схоже, в роботі, яку розпочало міністерство, успіху не досягти. А йшлося про побудову концепції нової системи охорони здоров’я.

Концепціядесятиліття

Отже, знову йдеться про реформу охорони здоров’я. Поки що, справді, розмова з дещо відмінними від попередніх років наголосами. І оте «як до вас звертатись» — дуже серйозний наголос на початковому етапі. Чому 23 роки далі розмов справа не йшла? Чи не визначальною умовою провалу було те, що її організовували пристосуванці-політики, управлінці, академіки, яких ніхто не цитував, бо вони не відповідали вимогам, які до них висували. Тобто медична галузь не була винятком у державній системі, яка працювала лише на тих, хто до неї входив, а не на благо народу. І от чергова спроба зробити націю здоровішою.

Провал попередніх реформ міністр, зокрема, пояснив браком цілісної системи в їх здійсненні, а також тим, що зміни намагалися проводити без наукового супроводу. За його словами, охорону здоров’я прагнули прив’язати до жалюгідного стану економіки.

Отже, діагноз поставлено. Яке ж лікування пропонують? На думку Олега Мусія, треба Академію медичних наук і МОЗ об’єднати в одну лікарську сім’ю. До неї слід залучити ще й громадські організації, і побачити в них не конкурентів, а спільників. При цьому питання про підпорядкування АМН міністерству не ставиться. Потрібно співпрацювати. І, треба сподіватись, концепція побудови нової системи охорони здоров’я стане об’єднавчим стрижнем. Її метою є збереження і зміцнення здоров’я населення. Для цього планують запровадити державно-громадську систему управління, багатоканальне фінансування тощо.

Імплементація концепції дасть змогу за період до 2020 року зокрема збільшити середню тривалість життя на 0,7—1 рік, зменшити рівень смертності населення працездатного віку на 20%, дитячої — на 17%, материнської — на 12%, а також зменшити показники госпітальної летальності.

Планують збільшити частку витрат на первинну медичну допомогу до 25—30% від загальних обсягів фінансування галузі з усіх джерел з паралельним зменшенням частки витрат на стаціонарну допомогу до 46%, зменшити рівень госпіталізації на 20%, скоротити середню тривалість перебування у стаціонарі до 8,3 дня тощо. Задоволення населення медичним обслуговуванням має зрости на 20%.

Звернімо увагу: автори концепції не обіцяють змін на краще уже завтра. На думку міністра, потрібно не менше ніж десять років. І весь цей час слід, звичайно, не чекати, а працювати. Концепція після обговорення і узгодження має стати Національною стратегією, а потім Національним планом дій.

При цьому і міністр, і промовці наголошували, крім іншого, на вдосконаленні підготовки кадрів. Серед найскладніших і невідкладних проблем — досягнення злагодженості дій на всіх рівнях і ведення інформаційного забезпечення.

Коли і ниви на Донбасі стають полями боїв, медикам треба бути готовими рятувати поранених бійців за таких умов. Фото з сайту liveinternet.com

Медицина АТОв розвитку

На вченій раді міністерства розглянули також наукове обгрунтування принципів медичного забезпечення антитерористичних операцій. Наголошувалось, що актуальною є проблема розробки методів сучасного захисту мирного населення від наслідків бойових дій. Воно страждає не менше, ніж військові.

Аналізуючи ситуацію на Донбасі, професор Михайло Бадюк зазначив, що втрати можна порівняти з війною у Чечні. Найбільші вони серед мобілізованих із запасу.

Звичайно, проблем дуже багато. Найбільшою вчений визнає надання вторинної медичної допомоги, бо в системі військ МВС і СБ її взагалі не передбачено. Бракує ліків і медичних сестер. Практика показала, що призвані із запасу медики не підготовлені до роботи в умовах війни. Тому, на жаль, часто лікарі виконують обов’язки санітарів. Не було броньованих карет швидкої допомоги. Немає нормативної бази надання психологічної допомоги військовим і населенню, а практика показала, що її потребують 80% тих, що виходять із зони бойових дій. Окрема тема: брак розробок надання психологічної допомоги дітям. Немає також нормативної бази реабілітації поранених від вибухових пристроїв. Стресові ситуації спричиняють у зоні бойових дій передчасні пологи у породіль — до цього не скрізь готові.

Михайло Бадюк звернув увагу на нововведення, породжене війною. Оскільки одразу всі види медичної допомоги служби військових підрозділів не могли надавати, частину поранених розміщували (і продовжують це робити) в районних лікарнях. Так життя змусило ввести в обіг термін «новий медичний простір». Набутий досвід свідчить про потребу створення територіальних госпітальних баз. Для цього центральні районні лікарні мають відповідно готувати.

Як бачимо, життя висуває до організації медичної служби нові вимоги. Без наукового супроводу їх не задовольнити. А тому, справді, країні потрібна медична наукова еліта. Поки що не всіх академіків і професорів міністр наважується так називати…