Пологи виявилися важкими. Жінка, яка щойно розродилася, не почула очікуваного крику малюка і дуже тим переймалася. Лікарі тим часом вживали реанімаційних заходів, щоб новонароджений почав дихати. І все це перед об’єктивами кількох відеокамер та в присутності журналістів. Та в цьому не було нічого аморального. Бо і породілля, і немовля були... роботами. Але штучні тіла реагували на лікарські маніпуляції майже так само, як людські. 

Коли чую настійні рекомендації запозичувати закордонний досвід, вчити підприємців за морями-океанами ведення справи, звичайно, погоджуюсь. Але при цьому подумки проводжу дві лінії. Перша — вітчизняне виробництво стрімко летить униз. Друга — на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі перпендикуляр рветься вгору. І це в один і той самий час — роки незалежності. Отже, і в умовах загального занепаду антикризові менеджери (хоч самі себе вони такими не вважають, кажуть, що просто працюють на совість) можуть не пливти за течією, а вести корабель заданим курсом. Цей досвід, адаптований до наших реалій, потрібний нині, коли держава планує реформування.

Нині, коли російські агресори та їхні поплічники засипають українську землю вогнем із «Градів», чимало наших воїнів зазнають осколкових поранень, що призводять до тяжких уражень шкірних покривів та опіків. Медикам рятувати життя воїнам допомагає електродерматом, який розробив  доцент Тернопільського медуніверситету, завідувач відділення опікової травми та пластичної хірургії лікарні швидкої допомоги в обласному центрі Андрій Ковальчук. 

Літні люди з жалем згадують колишню доступну, безплатну медичну допомогу. Але не замислюються над тим, що такою вона була передовсім для партійно-адміністративної верхівки. Населення за неї розплачувалося важкою працею на заводах, колгоспних ланах, а держава забирала до 80% ними заробленого, чим і оплачувала так звану безплатність. Щоправда, позитивними були деякі організаційні засади радянської медицини: боротьба з інфекційними хворобами, диспансеризація. 

Фахівці наголошують: ефективність лікування туберкульозу в Україні знижується рік у рік. Маємо результати, найгірші серед країн Східної Європи. Що ж робити? Учасники круглого столу «Політичні, економічні, соціальні, культурні та інші актуальні чинники епідемії туберкульозу в Україні» дійшли, на перший погляд, несподіваного висновку: відмовитися від монополії МОЗ та Держслужби соцзахворювань у справі проведення державної політики в цій справі. Чому? Бо, наголошували вони, туберкульоз — передовсім проблема політична, економічна, соціальна, культурна і, за оцінками ВООЗ, лише на 10—15%залежить від медичних заходів. 

Над написом «Мінздрав прєдупрєждаєт…», який прикрашав у радянські часи пачки цигарок, хто тільки не стьобався. Хоч попередження було правильним, але воно дуже швидко приїлося і перестало виконувати свою застережну функцію. Тому цивілізований світ пішов значно далі й почав вимагати від виробників цигарок розміщувати на пачках картинки, які наочно демонструють наслідки куріння. Наприклад, бразильці малюють здохлих щурів та тарганів із підписом «Так діє миш’як, який є в цигарках».  

 Важко повірити, що чинною військово-медичною доктриною в Україні є документ майже вісімдесятирічної давності — доктрина Радянського Союзу 1937 року із поправками 1956-го. Над новою почали працювати, коли стало зрозумілим, що ескалація конфлікту з Росією неминуча.  

«Медична служба штабу Національного спротиву почала роботу над документом у березні», — повідомив журналістів учасник АТО доктор медичних наук Всеволод Стеблюк. За його словами, групи фахівців створено в Міноборони, МОЗ, інших відомствах. Нині проект військово-медичної доктрини перебуває в Адміністрації Президента.

Хтось із великих сказав, що професія медика — це щоденне служіння, на яке здатні лише чарівники. У певному розумінні вони справді чарівники, адже допомагають пацієнтам позбутися хвороб та вести здоровий спосіб життя. Саме на служіння людям спрямовують своїх вихованців у Черкаському медичному коледжі. Студенти цілком усвідомлено готуються щоденно віддавати свої знання і вміння тим, хто цього потребує, отже, і Батьківщині. 

«Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. Сенека», — прочитав в одному з холів медичного коледжу. 

Кілька днів поспіль дорогою на роботу проходжу повз великий плакат. На ньому — шестирічна дівчинка Нона, що страждає від гемофілії, і цифра, яка зменшується щодня: так громадські активісти, що пікетують Кабмін, нагадують чиновникам, скільки лишилося до кінця терміну, відведеного Прем’єр-міністром на закупівлю ліків державою. «Залишилось 5 днів» — було написано на плакаті у п’ятницю.
Нагадаємо, що патова ситуація з тендерами виникла не вчора. Ще на початку літа нині відсторонений міністр охорони здоров’я Олег Мусій заявляв, що його перший заступник Руслан Салютін, очільник тендерного комітету, саботує проведення тендерів на закупівлю ліків за державними програмами, і казав, що давно підготував подання про його звільнення. 

На завершення процедури закупівлі державою ліків та медичних препаратів Кабінет Міністрів виділив для відомства не багато й не мало — три тижні. Cаме через незадовільну ситуацію у цій сфері, точніше, через виконання річного плану лиш на чверть, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на невизначений термін відсторонив від посади міністра охорони здоров’я Олега Мусія та звільнив його першого заступника Руслана Салютіна, який відповідав за держзакупівлі.
Генпрокуратурі було доручено розслідувати бездіяльність керівництва МОЗ із закупівлі медпрепаратів. А нове керівництво відомства разом з Антимонопольним комітетом зобо?в’язане провести публічне засідання з питання організації закупівлі ліків.