У суспільстві триває обговорення пенсійної реформи. За її підсумками з 12 мільйонів пенсіонерів надбавку отримали 86%. Та, на жаль, до ощасливлених не належать люди, які найкращі роки життя присвятили захисту Вітчизни, тобто військові пенсіонери. 

Нещодавно випало побувати в селищі Чупахівка Охтирського району на Сумщині, де хлібороби місцевих агрофірм «Піонер» і «Десна» урочисто відзначали професійне свято — День працівників сільського господарства. Поїхав на особисте запрошення керівника цих аграрних підрозділів Олександра Кужеля, з яким познайомився кілька років тому за досить незвичних обставин, а саме під час відкритого уроку «Література рідного краю» в тамтешній школі, яка спеціалізується на вивченні української мови і літератури. 

Комплекс меншовартості прищеплювався нам століттями. Тому ще довго обиватель оглядатиметься на Москву, попри анексію «старшим братом» Криму і розпочату ним війну на Донбасі. Ще довго дивитиметься російські серіали з бандюками, матюками та істеричними москвичками. Де все переливається із пустого в порожнє, де не йдеться ні про честь, ні про совість — лише про  «понятія». Але обиватель усе одно не відриватиметься від екрана, бо «інтересно ж, у нас такого немає». 

Тролейбус із пасажирами, що рипів, кректав, стогнав, гудів, цокотів і ривками рухався вулицею, більше нагадував, даруйте, сміттєвоз. Адже більшість пасажирів стали втіленням давнього вислову: «Все своє ношу з собою». Точніше, у цьому разі вони не тільки везли те «своє», а й щедро ділилися ним з навколишніми. Щоб знали! 

Мабуть, немає дня, щоб з-поміж нинішніх проблем не називали дефіциту кадрів, насамперед керівних. Що вже казати про брак фахівців робітничих та інших спеціальностей, якщо знайти досвідченого менеджера-управлінця стає дедалі більшою проблемою. 

На день народження прийнято говорити іменинникові лише приємне. Тим більше, що армія України цього заслужила, довівши в боях, що її вояки вміють захищати країну не лише на показових навчаннях і військових маневрах, де ворог умовний, а сценарій дій ретельно розписаний до найменших деталей. 

Вочевидь, водії й пішоходи — люди з абсолютно різних реальностей, кожна з яких вважає себе чи не панівним видом відносно іншої. Водії не дуже люблять пішоходів, особливо коли ті перебігають дорогу в неналежному місці та ще й мало не кидаючись під колеса. А водій ще має встигнути загальмувати, бо якщо зіб’є представника панівного пішохідного виду, то ще й винен буде. Тут кермувальників можна зрозуміти. 

Нещодавно зі своїми близькими переглянув чудову виставу в театрі імені Івана Франка «Самотня леді». За сюжетом у старій квартирі мешкає відома в минулому актриса, народна артистка СРСР Леся Богданівна. Не так через матеріальні проблеми, як від самотності героїня бере квартиранта. Таким чином в її домі з’являється Савва. Він приїхав підкорювати столицю з Полтавщини і прийшов за оголошенням головної героїні зняти у неї кімнату. Стара леді й Савва у перший же день його появи у квартирі Лесі Богданівни спілкуються, пізнають одне одного. Літня жінка розмовляє з хлопцем вишуканою українською мовою, у неї прекрасні манери, вона вихована у найкращих традиціях і безперечно уособлює приклад великої української інтелігентки, яка любить свою Батьківщину. 

Останнім часом складається враження, що наша країна — це мікс суцільних антипрофесійних пропозицій. Якщо раніше сумлінному героєві, котрий хотів лише заручитися стабільним конкурентним доходом, потенційні роботодавці пропонували віддалений спосіб співпраці, то нині це здебільшого подачки. 

Граната була справжньою, бойовою. «Ф-1», або лимонка, яку черкащанин тримав просто під подушкою, вибухнула, щойно господарі квартири полягали спати. Перед тим було застілля зі спиртним. Один чоловік загинув, ще одного і жінку поранено.