У редакційному анонсі темою прямої телефонної лінії з доктором медичних наук Олегом ЧАБАНОМ значилася «Осіння меланхолія та депресія — причини виникнення і запобігання». Однак наших читачів цікавив значно ширший аспект особистісних проблем, відповідь на які мав підказати відомий фахівець.

Сирітство — велика трагедія в житті кожної дитини. Щорічно в Україні майже 8 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки. Переважно це сироти соціальні. Вони мають батька, або матір, або й обох, проте не захищені у цьому непростому сьогоденні. Замість школи їм доводиться здобувати «освіту» на вулиці, жебракувати, прилучатися до алкоголю, наркотиків. Адже їхнім горе-батькам не до виховання, а про обов’язки годі й казати. Таких безвідповідальних батьків суди позбавляють прав, а їхні діти отримують статус державних, і вже держава несе відповідальність за їхню подальшу долю. Вона влаштовує сиріт у будинки маляти, притулки, інтернати. Найкраще — якщо це сім’я усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, тобто сімейні форми виховання. І хоч психологічно дітям важко знайти ту ниточку довіри, любові до нових батьків, вони намагаються порозумітися. З якими труднощами зазвичай стикаються усиновлювачі та сироти, на прямій лінії «УК» читачам розповідала черговий гість редакції начальник управління організації усиновлення департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики Ольга ОЛІФЕР. 

Цього року комунальники заявили про високий як ніколи рівень підготовки до опалювального періоду. Це, звичайно, тішить. Однак чомусь уже стає «доброю традицією», що ті чи інші огріхи і недоробки тепловиків «вилазять» у кращому разі одразу після увімкнення батарей, а в гіршому — коли вдарять сильні морози. Адже хай би як комунальники готувалися до зими, а брак серйозних фінансових вливань у ЖКГ таки дається взнаки.
Чи до всіх нештатних ситуацій готові комунальники і що б вони порадили споживачам? Ми запросили на «пряму лінію» «Урядового кур’єра» директора департаменту проектного управління та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Станіслава ЗАХАРОВА. Він відповів на запитання читачів, які переймаються нюансами «теплових» проблем. 

Від яких вірусів українцям слід стерегтися цього року, чому після вакцинації від грипу таки можна захворіти, як урятувати від гарячки дитину, коли традиційні медикаменти не допомагають, під час «прямої лінії» читачам «УК» розповів головний дитячий інфекціоніст Міністерства охорони здоров’я Сергій КРАМАРЬОВ.

Попри великий асортимент продуктів харчування, батьки часто стикаються з проблемою, чим нагодувати дитину, щоб їжа приносила лише користь ще не сформованому організму. Адже не секрет, що більшість продуктів, які продаються в торговельній мережі, не те що не корисні, а подекуди небезпечні. Недаремно є перелік харчів, які педіатри не радять вживати, особливо дітям молодшого віку.

Останнім часом рідко яка розмова в родинах, де є діти шкільного віку, обходиться без обговорення питання питань: яку суму в черговий раз доведеться викласти на потреби класу або внести як добровільну пожертву у фонд школи. Те, що тема ця наболіла, засвідчила й пряма редакційна телефонна лінія, гостем якої був голова Державної інспекції навчальних закладів України Михайло Гончаренко. Хоч повноваження цієї організації поширюються на багато сфер освітньої галузі, значна частина запитань наших читачів стосувалася саме цієї проблематики.  

Якщо проаналізувати, що найбільше обурює пересічного громадянина нашої країни, то серед найпоширеніших явищ, які викликають його невдоволення, будуть ціни на продукти харчування, ліки та житлово-комунальні послуги. І при цьому звучатиме риторичне запитання на кшталт «куди держава (влада) дивиться?!» 
І він матиме рацію, оскільки контроль за цінами на так звані товари першої необхідності навіть у високорозвинених країнах, де рівень життя у рази вищий, ніж в Україні, перебуває під жорстким контролем держави. 

Державна житлова підтримка стає ще більш розгалуженою. Тому й питань виникає чимало. Ми попросили відповісти на запитання, які турбують читачів «Урядового кур’єра», заступника директора департаменту державних програм та розвитку житлового будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Наталію Козловську.

Обов’язковою ознакою розвитку всякої правової держави є незалежне правосуддя, зорієнтоване головним чином на захист прав кожного громадянина. В Україні з різних причин до повноцінної судової реформи підступалися давно, але не те щоб з острахом, але якось невпевнено. Крига скресла два роки  тому, коли набрав чинності ініційований Президентом Закон «Про судоустрій і статус суддів», який заклав підвалини розбудови принципово нової судової системи.
Не нагадуватимемо зараз усі його положення, зазначимо лише, що третю гілку влади було виведено з-під впливу не тільки органів виконавчої влади, а й парламенту. Фактично всю кадрову політику покладено на постійно діючий орган в системі судоустрою — Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка дбає не лише про добір кандидатів на посаду судді вперше, а й регулює, сказати б, їхню подальшу кар’єру, веде дисциплінарне провадження щодо суддів тощо.

Той, хто встиг у попередні роки отримати безкоштовне житло від держави, зміг його й приватизувати. Враховуючи те, що  в жодній країні пострадянського простору безкоштовної приватизації помешкань не було, справді царський подарунок зробила держава своїм громадянам. Але тільки тим, у кого квартири вже були. Хто не встиг — той, як кажуть, спізнився. Серед них — і мешканці гуртожитків. Там навіть постійна прописка не давала права на оформлення у власність хоча б цих кімнат. Бо ж таке житло вважалося тимчасовим. Та роки йшли, безоплатне житло практично перестало існувати як явище, а ті тимчасові кімнати в гуртожитках стали для їхніх мешканців постійними… І лише нещодавно на державному рівні було прийнято рішення, спрямовані на активізацію процесу приватизації мешканцями гуртожитків своїх кімнат.