Якщо у співвітчизників старшого і середнього віку запитати, чи знають вони Шостку і завдяки чому, більшість з них дадуть ствердну відповідь. А як незаперечний доказ повідають про звичайну кіноплівку, на яку в 1960–1980-х роках знімали більшість стрічок вітчизняного кінематографа. Та й сьогодні під час ретропоказів уважний глядач помітить титри шосткинського об’єднання «Свема».

Але все тече і все міняється. І, як звичайно, не в той бік, куди хочеться, а куди випадає. З часом прийшли нові технології і потреба в кіноплівці поступово відпала. А разом з цим залишилися незатребуваними не тільки добротні будівлі ВАТ «Свема», значні виробничі площі, а й тисячі працівників зі світлими головами та золотими руками.

Та все-таки час поступово розставляє все на свої місця. Знайшлися ділові і прагматичні керівники області та міста, представники бізнесових та підприємницьких структур, які разом дійшли оптимістичного висновку: на базі колишньої «Свеми» можна і потрібно організувати якісно нове сучасне виробництво, що відповідатиме світовим стандартам. 

 Зазвичай початок бюджетного року в країні пов’язаний з утвердженням дохідної й видаткової частин місцевих скарбниць: обласних, районних і наймасовіших — сільських рад. Цього року, з огляду на економічні негаразди, процес проходив складно, та вчасно затверджений державний бюджет усе-таки дав можливість органам місцевого самоврядування також ухвалити свої бюджетні показники на нинішній рік. А оскільки вони виявилися набагато скромнішими, ніж минулі, місцеві ради взялися за пошуки джерел наповнення своїх скарбниць.

Красива теза про рівні права та рівні можливості  жінок та чоловіків зазвичай є окрасою багатьох доповідей та виступів. На жаль, значно рідше вона знаходить реальне втілення у вітчизняній практиці, зокрема в регіональному плануванні та стратегіях місцевого розвитку громад і територій, реалізації перспективних інвестиційних проектів.

Хоча в Україні, за словами експертів, створено далебі не найгірше  законодавство, що зобов’язує владу і суспільство дотримуватися загальних прав людини, закріплених передусім в Основному Законі нашої держави, кодексах — про працю, Сімейному,  багатьох законах, зокрема «Про  забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.) тощо. 

Навесні нинішнього року на Сумщині прийняли першу в Україні обласну комплексну програму розвитку сільських територій, що розрахована до 2020 року. Документ масштабний, амбітний, — він  накреслює доволі високі і зримі рубежі. Вже перші місяці роботи над практичним втіленням задуму  засвідчили: керівництво регіону предметно і результативно взялося за наведення порядку в сільській місцевості, а саме   облаштування її інфраструктури.

Про перші результати і перспективи сільських населених пунктів краю кореспонденту «УК» розповідає голова Сумської обласної ради Геннадій МИХАЙЛЕНКО.    

Улітку 1845 року пароплавом угору Дніпром плив Тарас Шевченко. Незрівнянна краса цього краю, Канівські гори глибоко полонили вразливу душу поета. Пережиті враження вилилися на папір не в одному ескізі та поезії. Не випадково наш національний геній саме тут обрав місце останнього спочинку.
І справді, як не зануритися у вир космічних енергій, які нуртують понад Дніпром чи у мальовничому Пороссі, серед містичних гір Трахтемирова! Саме тут починалася Русь.

Аж не віриться, що ця тендітна, спортивної статури жінка щойно справила 50-річний ювілей. Тетяна ГРАБ — єдина з представниць прекрасної статі, котра очолює міську або районну виконавчу гілку влади в Закарпатській області. За півторарічне перебування на керівній посаді її район піднявся з 12 на 8-е місце в загальнообласному рейтингу. 

Буваючи у справах за кордоном, ми   передусім  дивуємося не архітектурним шедеврам столиць, універсальним транспортним розв’язкам, стерильній чистоті велелюдних  майданів. Вражає, що за сотні кілометрів від мегаполісів у невеликих європейських містах та містечках так само турботливо дбають про старенький костьол,  гладенька поверхня тротуарів  безпечна для малих і літніх людей, ніхто не топче зелену траву в маленькому, ніби ляльковому скверику, а  побутове сміття прибирають так старанно, що годі й шукати долі обгортку з цукерки.  

За минулих часів на околицях Києва, зокрема і в Дарниці, яку поети радянської доби зазвичай римували з «ударницею», бовваніли високі труби з ядучим димом, рясніли  заводські приміщення, склади та промвузли. Зокрема і зі шкідливим для людей та довкілля виробництвом. Такими самими, переважно сірими, були фасади та двори непрестижних житлових п’ятиповерхівок.

Той же, хто бував у світових столицях, завжди по-хорошому заздрив віддаленим від адміністративного центру зручним і затишним тамтешнім мікрорайонам: життя тут протікало повільніше, ніж на відомих стріт чи авеню, та кожен освітній заклад мав вигляд сучасного палацу, дитячі майданчики були схожі на казкові сюжети, обабіч доріг зеленіла свіжа трава і квітли троянди, а місцевий люд залюбки пересувався  екологічним транспортом — велосипедом. 

На Київщині консультації обласної влади з громадськістю, діяльність громадських рад, громадські слухання, обговорення проектів нормативно-правових актів на засіданнях Центру законодавчих ініціатив за останні два роки стали нормою.
Зазначу, що кількість інститутів громадянського суспільства у нас постійно зростає і станом на вересень цього року легалізовано згідно вимог чинного законодавства понад 800 обласних громадських організацій, 150 благодійних фондів, 73 профспілкових організації, 10 спілок об’єднань громадян та понад тисячу місцевих громадських організацій. 

Загальновизнаною є позитивна роль зрілого громадянського суспільства у функціонуванні й відтворенні демократичних політичних систем та забезпеченні суспільної стабільності. Через його інституції, які діють у певній системі усталених цінностей, виявляються й узгоджуються різноманітні інтереси громадян і їхніх груп, формуються відповідні позиції щодо того чи того питання суспільного життя, які відстоюються в подальшому перед державою та іншими об’єднаннями громадян.