А поторгуватися?! І взагалі, як можна бодай щось купувати «всліпу» — не розуміють прихильники реального шопінгу. Такі побоювання не безпідставні. Адже головний мінус віртуальної купівлі полягає в тому, що людина вперше зможе побачити і помацати товар лише після того, як його придбає. Як не купити віртуальний товар у віртуальному магазині, дослідив «Урядовий кур’єр».
Розпочнемо з приємного, тобто з плюсів віртуального шопінгу. Перш за все дуже зручно «ходити магазинами», не відриваючи п’ятої точки від стільця. Особливо взимку, коли за вікном мете хурделиця. При цьому для вибору та замовлення товару досить кількох хвилин. І що важливо, кур’єр доставить обраний товар прямо додому. 

 Та коли ж ви наїстесь?! Це риторичне запитання дедалі частіше хочеться поставити не відвідувачам кафе чи ресторану, а тим, хто прийшов у кінотеатр. Адже інколи складається враження, що сюди люди ходять не насолоджуватись новим витвором кінематографістів, а банально попоїсти. Тож глядачі, які йдуть до кінотеатру для перегляду фільму, замість задоволення отримують лише роздратування. В цьому довелося нещодавно особисто переконатись. Можливо, вже варто вводити сеанси «без попкорну»?!

Набравши номер 0 800 500 225, маленькі абоненти починають жартувати, сміятися або сопіти в слухавку, нібито зателефонували заради інтересу. Але згодом, поговоривши з кількома консультантами, обирають когось одного, хто їм імпонує найбільше, і з ним починають не по-дитячому серйозну розмову. Чимало дітей відверто зізнаються: як би хотілося, щоб батьки більше приділяли уваги й не були байдужими. І ще аби не «відкуповувалися» дорогими іграшками, їх уже й так багато, а  частіше розмовляли про все на світі, бо маминого тепла їм дуже бракує. Як і уваги батька. 

Кілька днів тому зайшла до магазину і була неприємно вражена новою ціною на хліб. Судячи з відгуків у черзі, таких невдоволених виявилося чимало. Це й не дивно, адже відтепер за батон потрібно заплатити 4 гривні, український коштує 4 гривні 90  копійок, пшеничний — 3,50 гривні. Такі ціни на хліб на ятці, яка розташована в одному із «спальних» районів Києва, де торгують хлібобулочними виробами таких підприємств, як «Київхліб» та Хлібокомбінат №11. З’ясувати, який саме хліб де пекли, важко, оскільки показувати накладні на хліб продавець не поспішає, а на самих буханцях маркування немає.  

Соціальні виплати для певних категорій людей часто є чи не єдиним джерелом виживання. Отже, якщо гроші затримуються або не виплачуються взагалі, вони не можуть купити собі навіть найнеобхідніше — ліки та продукти харчування.
— На своїй Інтернет-сторінці у Фейсбуці я щодня читаю багато скарг на затримку соцвиплат і на чиновників, які на місцях нічого не роблять, — повідомила міністр соцполітики Наталія Королевська. — Але ж своєчасна виплата допомоги в регіонах — це відповідальність конкретних посадовців. Якщо десь стався форс-мажор, про це слід одразу просигналізувати  до міністерства та спільно терміново розв’язати проблему. 

 Підвищення комунальних тарифів останнім часом стали темою №1 як у ЗМІ, так і в «кухонних» розмовах. І хоч на урядовому рівні лунають запевнення, що зростання тарифів не передбачається принаймні для людей, які не є багатими, далеко не всі пересічні українці цьому вірять. Мовляв, може, підвищення й не буде, але можуть розпочати таке «доведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня», що мало не видасться. 

Щороку органи Пенсійного фонду призначають і перераховують пенсії співвітчизникам. Чинне законодавство дозволяє людям, які перебувають на пенсії і працюють, раз на два роки перераховувати виплати. Причому на вибір: за стажем, стажем і заробітком чи за зарплатою. Крім цього,   Держбюджетом-2013 у січні й грудні затверджений новий прожитковий мінімум, що дає право двічі на перерахунок пенсійних виплат.

Директор департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики Микола ШАМБІР розповідає кореспондентові «УК» про те, як призначаються та перераховуються  пенсії в Україні згідно з чинним законодавством. 

Неширокий крок, повільний темп і мінімальний відрив ступні від поверхні землі. Здається, всі ознаки старечої ходи. Однак у столиці такий метод пересування найактуальніший для осіб будь-якого віку, адже ми — в умовах тотального обледеніння. Ще на додачу — бурульки і брили снігу над головою, на яких теж треба зосереджувати свою увагу. Втім, не кожному вдається на всі сто бути обачним та обережним… 

Під лежачий камінь вода не тече, кажуть у народі. І справді, якщо хочете щось змінити в житті й знайти кращу роботу, не чекайте манни небесної, а дійте. Новий закон, який набрав чинності 1 січня 2013 року, передбачає чимало новацій. З ними «Урядовий кур’єр» продовжує знайомити наших читачів за сприяння спеціалістів Державної служби зайнятості.  
Держава підтримує молодих працівників, які вирішили трудитися в сільській місцевості. Отож тим з них, хто уклав трудовий договір на строк не менш як на три роки з підприємствами, установами та організаціями, розташованими в селах і селищах, надають житло на строк їхньої роботи та одноразову адресну допомогу в десятиразовому розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Шкодять генетично-модифіковані організми нашому здоров’ю чи не шкодять, науці поки що достеменно не відомо. Так само як українським споживачам не відомо, скільки насправді щодня вони з’їдають ГМО і в яких продуктах «ховаються» ці організми. Проте наслухавшись «страшилок», деякі покупці настільки перейнялися проблемою трансгенів, що навіть воду купують лише «чисту». Хоч у воді ГМО в принципі не може бути. Разом із тим, є й такі, хто не може похвалитися такою обізнаністю. Як показало нещодавнє дослідження, 23% українців не знають, що таке ГМО. Проте 74% опитаних знають про трансгени. Цікаво, що 80% респондентів вважають, що продукти з ГМО точно небезпечні, і лише 11% переконані у їх безпечності. При виборі продуктів харчування 45% українців час від часу звертають увагу на маркування продуктів і наявність позначки на етикетці: з ГМО продукт чи ні, а 27% взагалі ніколи не цікавляться такою інформацією.