Перехожий, зупинись! Зніми капелюха, вклонись. Не порушуй спокою, не відволікай знедолених від миті просвітлення душі. Одні з них стоять на порозі дерев’яної оселі, схиливши голови, інші впали на коліна.
— Дитино, дивись і пам’ятай: такою була й наша хата… Ой, лишенько, — забили спогади сльози.
Тут плачуть дорослі і діти, просять прощення, обіцяють не забувати рідного краю. Люди, яких вибух на ЧАЕС позбавив рідної домівки, приходять до Музею пам’яті Поліського району Київської області вклонитись отчому дому. 

Одна з найгарячіших тем туристичних сезонів минулих років на Чернігівщині крутилася навколо черг на українсько-білоруському кордоні.  Пункт пропуску «Нові Яриловичі» став затісним для транспортних потоків і потребував реконструкції й розбудови, бо був розрахований на проходження всього до 650 автівок та 5 тисяч громадян щодоби. А влітку навантаження збільшувалося чи не вп’ятеро. Коли ж в Україні заговорили про Євро-2012, взагалі можна було за голову вхопитися: як зустрічати закордонних гостей в таких умовах?..  
 Про це йшлося у багатьох публікаціях як обласної, так і всеукраїнської преси, в т.ч. і в «Урядовому кур’єрі» (№169 від 14 вересня 2010 року). 

Демократизація суспільства та побудова правової держави, і це апріорі, неможливі без налагодження тісної співпраці з громадськістю, яка має базуватися на довірі людей до органів виконавчої влади. Це сьогодні добре розуміють і в Міністерстві внутрішніх справ України та намагаються виробити й задіяти всі можливі механізми, аби підняти рівень довіри до правоохоронних органів. І першу скрипку тут має відігравати відомча освіта, яка задля цього й продовжує реформуватися. Що конкретно слід чекати від реформ та про деякі аспекти діяльності міліції ми попросили розповісти ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Олександра БАНДУРКУ. 

Хлопчики били камінням жабок заради забави, але жабки помирали по-справжньому. Ще в античності Плутарх зауважував подвійні стандарти, коли йшлося про ставлення до тварин. Дії, що були протизаконними й аморальними при спрямуванні проти людини, виявлялися цілком припустимими для випадку із німиною. Навіть наявність законів, спрямованих проти живодерів, не надто впливає на цю несправедливість.
Випадок із 47-річним двірником Іваном, котрому присудили два місяці ув’язнення за те, що він майже до смерті побив бродячого кота Рижика, став першим у Одесі прецедентом, коли хтось потрапив за грати за ст. 299  Карного кодексу України — «Жорстоке поводження із тваринами». 

Скажу одразу — приміряла на себе роль футбольних вболівальників, і можу їм лише поспівчувати: згаяла майже півдоби, аби добратися з королівського Кракова до королівського Львова. Знайомі запевняють: багатогодинного очікування можна було б уникнути, заплативши 200 — 500 гривень. А що не додумалась запропонувати віддяку «кому треба», то й чекала довго. Натомість мала нагоду почути голос народу з черги. Люди, які не раз у рік, а по кілька разів на тиждень, чи місяць перетинають кордон, бо для них це єдиний спосіб заробити на прожиття, знають про специфіку все чи майже все.  

Сьогоднішній випуск рубрики «Запитуйте — відповідаємо» присвячений актуальній темі — чорнобильській. Ми попросили відповісти на найтиповіші запитання директора департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Мінсоцполітики Олену Кравченко.
— Протягом 2010—2011 років не змінювались розміри харчування для дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, вони мають право на безоплатне харчування в навчальних закладах. Яка компенсація надається у разі, коли ті школу не відвідують?

Дві гривні. Саме стільки, за підрахунками Всеукраїнської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», виділяла торік держава на лікування ліквідаторів аварії на ЧАЕС. В інтерв’ю «Урядовому кур’єру», надрукованому 16  лютого 2011 року під заголовком «Ліквідатори аварії на ЧАЕС не отримують необхідної медичної допомоги», її президент Юрій Андреєв констатував і запитував: «Люди залишилися наодинці з хворобами, набутими при ліквідації наслідків аварії. Вони рятували світ, а хто їм допоможе?»  

До кореспондентського пункту «УК» у Сумах звернувся наш читач Валерій Єрмак. Наприкінці минулого року він відзначив ювілейну дату від дня народження і з цієї нагоди колеги по роботі подарували йому ноутбук, побажавши успішних мандрівок у мережі Інтернету. Оскільки в домашньому помешканні ювіляра «павутини» не було, звернувся до ТОВ «ТРК «Телесвіт» компанії «Воля». Менеджер одразу ж прийняла замовлення. При цьому розпитала про  все, що належить у подібних випадках, і в першу чергу записала номери домашнього і мобільного телефонів.  

На згадку про давні події та до сторіччя із дня заснування організації українських скаутів «Пласт» розпочався марафон ювілейних заходів. 12 квітня в Івано-Франківську було відкрито перший у світі пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг».   

 45-річній жінці нелегко знайти місце під сонцем, тобто добре оплачувану роботу. Принаймні рік тому, коли «УК» досліджував цю тему, ми переконалися: фірми охочіше беруть на роботу молодь. Невже нікому не потрібні досвідчені, талановиті, надійні кадри? Чи змінилося щось тепер? Звичайно. Жінки довше працюватимуть, їм збільшили пенсійний вік. Ми спробували дізнатись, як це позначається на зайнятості слабкої статі. Кому сьогодні надають перевагу роботодавці й чи так само вони воліють омолодити колектив?

Моя знайома написала заяву на звільнення за сімейними обставинами у 50 років. Згодом почала шукати роботу: через Інтернет, особисті зв’язки, оголошення. Результат — нульовий. Пропозицій — жодних. Це трохи збентежило її, адже мала вищу освіту і в будівельній галузі була професіоналом. У центрі зайнятості жінці не змогли запропонувати місце менеджера проекту, на яке вона претендувала, допомогли тільки з курсами перекваліфікації. Тож Дарина вирішила не втрачати часу і ретельно взялася вивчати англійську, аби легше було спілкуватися з потенційними інвесторами.

Досі жінка перебуває в пошуках. Адже стартову зарплату хоче не меншу як 8 тисяч грн. І щоб був цікавий проект.