Дивний збіг обставин: саме в такі ж самі грудневі дні народився, а через 89 років пішов на потойбічний виток життя Микола Амосов. Всесвітньо відомий український кардіохірург, Людина-енциклопедія, мислитель, кібернетик, основоположник біокібернетичних інформаційних технологій. Час плине швидко — скоро мине вже десять років, як немає з нами цієї неповторної Особистості, що майже півстоліття очолювала Київський інститут серцево-судинної хірургії, повернула життя тисячам пацієнтів. Кореспонденту «Урядового кур’єра» свого часу пощастило двічі спілкуватися з Миколою Михайловичем у тривалих бесідах, що торкалися найширшого кола питань.

«Подаруймо свято — природі, собі, нащадкам», — писав «УК» 6 і 31 серпня цього року, виступивши з ініціативою врятувати озеро Лукаша і Мавки та закликавши всіх небайдужих приєднатися до акції порятунку перлини Поліського краю. Сьогодні знову запрошуємо читачів на Нечимне, яке вже найближчим часом може зникнути з лиця землі. Від знаменитої голубої чаші майже нічого не залишилося — вона повна рідкого мулу-сапропелю, про що ми розповідали в попередніх публікаціях.

Мого двоюрідного брата повернули додому важко пораненого, дивом уцілілого, через півроку афганської служби та місяця лікування у шпиталі. В Афган він потрапив мало не зі шкільної парти. І на все життя залишився інвалідом. Мої сумні спогади після концерту перериває незнайомий чоловік, що з гвоздикою у руці прямує до мене: «Тримайте!» Беру квітку, дякую і підходжу до колишнього колеги по роботі: «А ти що, теж афганець?» «Так. А ось, — показує на чолов’ягу, який подарував квітку, — знайомся, мій бойовий побратим Олег Штефанеса».

Наприкінці літа випало стати свідком екстремального випадку. Вулицею Соборною, центральною в Сумах і призначеною винятково для пішоходів, на «всіх парах і газах» мчав юнак років 15—16. Узутий в роликові ковзани, він блискавично обганяв перехожих, вимальовував піруети, від яких аж серце заходилося. Одна бабуся навіть перехрестилася, коли юний сміливець блискавкою промайнув повз неї. «Свят-свят», — тільки й сказала старенька.

Цьогорічне нововведення — кріпити чипи на ялинки — не залишилось поза увагою споживачів. Ось і кореспондент «Урядового кур’єра» пройшлася столичними ялинковими базарами і дізналася, чи є чипи на ялинках та чи справді ці «жучки» надійно захищають зелених красунь від браконьєрів.
Знайти ялинковий базар уже не проблема. Ба, більш того, вони ростуть як гриби після дощу. Нові торговельні точки з’являються там, де ще вчора на них і натяку не було.

Цього року — після введення чипів для ялинок — люди почали ретельніше вибирати лісових красунь. Проте ажіотажу навколо цього нововведення уникнути не вдалось, адже багатьом споживачам не зовсім зрозуміло, хто автор ідеї «чипування» дерев і що це дає звичайному покупцеві. За роз’ясненнями ми звернулись до першого заступника голови Державного агентства лісових ресурсів України Ярослава Макарчука.  

Переполох, який наприкінці року охопив усю країну і стосувався санкцій, передбачених за невиконання Закону «Про захист персональних даних», мабуть, ущухне після прес-конференції, яку в Міністерстві юстиції за тиждень до Нового року провели керівники Державної служби з питань захисту персональних даних. Саме ця структура, а не податкова служба чи правоохоронні органи, стежитиме за дотриманням законодавчих норм. А рішення про штрафні санкції прийматиме лише суд.

За видачу дозвільних документів поза межами дозвільного центру чиновника можуть оштрафувати до 1190 гривень. Відповідний закон схвалила Верховна Рада («за» проголосували 275 народних депутатів). Згідно з ним, збільшено перелік правопорушень у сфері видачі дозвільних документів, за які передбачається встановити адміністративну відповідальність. 

Якщо через певні життєві обставини дитина потрапляє до притулку чи дитбудинку, її дитинство важко назвати щасливим. Що вже казати про малолітніх правопорушників, яким на певний час домівку заміняють стіни виправних установ. І все-таки неповнолітні навіть за гратами — це передовсім діти, яким потрібно створити відповідні умови для навчання та розвитку. Саме тому нещодавно прокурори областей провели відповідну перевірку.

Традицією готувати подарунки перед Новим роком «під ялинку» нікого не здивуєш. У селах чи містах у ці дні відкривають нові дитсадки, лікарні, житлові будинки, газопроводи та інші об’єкти. А ось у Горлівці Донецької області, прощаючись зі старим роком, нарешті позбулися небажаного об’єкта — «міни уповільненої дії». Саме так тут довгі роки називали більше двох тисяч тонн небезпечних токсичних відходів, що накопичилися на промисловому майданчику тутешнього хімічного заводу.