Проблем із розміщенням гостей Євро-2012 у Харкові не буде — в один голос запевняють керівники міста та області. Це саме сказав власкору «УК» і заступник голови Харківської облдержадміністрації Юрій Сапронов, який опікується питаннями підготовки міста до чемпіонату з футболу. За його словами, під житло на час проведення Євро-2012 будуть задіяні всі без винятку готелі та мотелі Харкова, приватний сектор та наметові містечка.  
Заступник голови облдержадміністрації повідомив, що на сьогодні офіційно заброньовано лише 21% загальної кількості місць у готелях різних категорій, і висловив упевненість, що всі підготовлені для проживання об’єкти будуть заселені, в тому числі і студентські гуртожитки ВНЗ, які задіяні в програмі Євро-2012.

Не секрет, індустріальна Донеччина ніколи не вважалася туристичним краєм. Тому розташування великої кількості гостей, які приїдуть сюди влітку на матчі Євро-2012, стало для господарів проблемою з проблем. На тлі суперсучасного стадіону «Донбас Арена» відсутність потрібної кількості готельних номерів тривалий час вважалася мінусом підготовки до футбольного дійства. Та поступово донеччани почали ліквідовувати відставання — немов гриби після дощу, в місті виросли багатоповерхові приміщення нових готелів, вдалося реконструювати низку діючих.

Ніхто не заперечуватиме, що підготовка до проведення фіналу футбольного чемпіонату Європи надала потужного імпульсу розвитку готельної інфраструктури в приймаючих містах. Завдання будівництва та модернізації готелів виведено в ранг пріоритетів державної ваги і кілька років поспіль було на постійному контролі центральної та місцевої влади. Хоч серйозних іноземних інвестицій у цей сектор ми так і не дочекалися, і більша частина готелів побудована коштом великого українського бізнесу — певний якісний крок у цій сфері зроблено.

Назвемо День захисника Вітчизни особливим святом. Чому? Тому що насправді урочистостей, присвячених саме оборонцям рідної землі, колишнім, нинішнім і майбутнім, не так і багато. Однак згадаймо крилате Шевченкове: «у своїй хаті — своя сила, своя правда й воля». Тож шанувати тих, чий святий обов’язок боронити свою хату і свою правду своєю ж силою і волею, мусимо.  

Нарешті довгостраждальний законопроект №8474 таки дійшов до парламентської зали. Сьогодні на голосування депутатів Верховної Ради вносять законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо ОСББ». Напередодні низка громадських організацій озвучили свою позицію щодо цього документа. Вони зауважують, що він не вирішить усіх проблем, які давно «нависають» над об’єднаннями, але сподіваються, що врегулює хоча б частину нагальних питань. І побоюються, щоб депутати в останню хвилину не ухвалили якихось правок, що будуть не на користь ОСББ.  

Розтиражовані деякими  сайтами  однотипні прогнози та оцінки роботи омбудсмана  ще до виступу зі щорічною доповіддю у парламенті не здивували. Скоріше вони підтвердили усталену для української політики практику: у нас ЗМІ продовжують використовувати як каналізаційні труби.  

Останніми місяцями податкові міліціонери Вінниччини істотно збільшили обсяги надходжень до бюджету. Позитивна динаміка в їхній роботі є сталою, хоча чисельність працівників підрозділу значно зменшилася. Завдяки чому вдається забезпечувати результат, про це розмовляємо з начальником управління податкової міліції ДПС в області Андрієм Тарановим.  

 Вам, свідомим громадянам, не цікаво було б дізнатися цифру, скільки в нас людей, які в різні часи служили в Радянській армії? А як на мене, то хай би були такі дані. І не для якихось книг рекордів чи абсурдів. Для одного, гадаю, правильного висновку. Але резюме, як годиться, наприкінці.

А поки разом зі святковими привітаннями захисникам Вітчизни пригадаємо одну річ. Колись хлопці (автор серед інших) прагнули влитися до лав захисників. Прагнули! Ба, більше: дехто з юнаків майже на колінах благав військового комісара заплющити очі на деякі вади здоров’я, які раптом знайшли медики. Бо тоді не служити в армії автоматично означало бути неповноцінним. І найперші труднощі після вердикту «ніц не годен» виникали у стосунках з прекрасною статтю.

Луганськ готується повторити подвиг Стаханова. А я частенько повторюю подвиг своєї мами, яка все життя тягала в обох руках важкі сумки з продуктами. І моє рідне місто, і я при цьому думаємо про одне: про транспорт.

За часів СРСР розстріляних у Бабиному Яру називали тільки радянськими громадянами, а згадка про єврейську національність більшості з них прирівнювалась до провокації. Нині стикаємося з іншою крайністю, коли за трагедією Голокосту забувають, що йдеться про гігантську братську могилу жертв фашизму різних національностей. І дискусії, для скількох людей Бабин Яр став місцем упокоєння, тривають досі. Офіційна радянська історіографія оперувала цифрою 100 тис. осіб, хоч, на переконання сучасних дослідників, ідеться не менш як про 300 тис. загиблих.