Молодший брат мого приятеля, пам’ятаю, довгенько не міг опанувати порядок розташування цифр. Він упевнено рахував десь до вісімнадцяти, а потім чогось починав затинатися й чекати підказки.

— … Дев’ятнадцять, двадцять, — зітхав якось приречено, змовкав і спершу мовчки шикував у ряд підступні цифри. А після паузи випалював: —  Двадцять десять, двадцять одинадцять, двадцять дванадцять… 

Заступник голови Київської міської держадміністрації Олександр Пузанов повідомив, що робота у цьому напрямку, яку КМДА розпочала понад півтора року тому, вже дала певні результати. Нещодавно на офіційному сайті адміністрації був оприлюднений перелік земельних ділянок, за якими ведеться робота (майже 93 га) або вже прийняті рішення судів про повернення їх у комунальну власність міста, адже упродовж 2007–2010 років вони були відчужені з порушенням закону.  

За день до професійного свята української міліції міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко своїм наказом №936 «Про деякі питання покращення взаємодії органів внутрішніх справ зі ЗМІ» доручив органам МВС забезпечити журналістам ширший доступ до відкритої інформації та допомагати їм у виконанні професійних обов’язків. І хоч відомо, що подібні накази в надрах відомства практикувалися й раніше, нинішній, здається, більш персоніфікований і конкретніший за  завданнями. 

У дитинстві мене страшенно цікавило, як же робиться оте диво-дивне — мультики. Як мультиплікатори змушують малюнки або ляльок оживати? І подорослішавши, я вже приблизно знала, що й до чого, а коли потрапила на заняття в дитячо-юнацькому кіноцентрі «Веснянка», відкрила для себе нові таємниці створення мультфільмів.  

Напевне, жодна армія в світі не має в своїх структурах стільки розпізнавальних знаків, як цивільне населення використовує у спілкуванні. От, наприклад, у нас з різноголосся виокремлюємо брат, кум, сват... Або інше — сусід, однокласник, земляк... А ще ж є колега, однопартієць тощо. Цікаво: а в якого слова найбільша рідня? Та, звісно, у тихого або зухвалого, уособленого або узагальненого - «місцевий». У ньому вчуваються звичаї і традиції, хрестини і весілля... У нього неповторний запах: чи то хліба і молока, чи то вугілля і металу, чи то степу і моря... То як живуть місцеві за своїх керівників у звичайному селі Маньківка?

У застійні 80-ті роки минулого століття вихователька дитсадка притишено розповідала, що її трирічні вихованці щоранку зі слізьми заходять до приміщення, благаючи батьків не залишати їх. І сталося це після того, коли запопадлива завідуюча розпорядилася повісити в спальній кімнаті портрет тодішнього генсека, чиї занадто розкішні  брови наводили жах на малечу.

Отож чутки про те, що з наступного року ув’язненим дозволять брати відпустки з в’язниці, справдилися: днями міністр юстиції Олександр Лавринович підписав наказ, згідно з яким як заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до праці засудженим може бути надано дозвіл на поїздку в гості до близьких родичів. Щоправда, не в будь-який момент, а лише у святкові, неробочі та вихідні дні.  

Недавнє відкриття кількох лісогосподарських доріг загальною протяжністю 7,8 км в Городницькому держлісгоспі начебто належить до подій місцевої значимості. Та участь в урочистостях голови Державного лісового агентства України Віктора Сівця засвідчила, що насправді йдеться про вкрай важливу справу, в якій лісівники області — вже традиційно на одному з чільних місць.

Попри цьогорічні рекордні врожаї та інші успіхи в агросекторі, виробникам сільгосппродукції та селянам не стало легше жити. Села занепадають, а сільгоспвиробники працюють або собі у збиток, або з мінімальним прибутком, зазначив, відкриваючи ІІІ з’їзд, голова Аграрної партії України Віктор Слаута. Значною мірою це викликано несистемністю і непослідовністю державної  політики в агросфері, її недофінансуванням, невирішенням земельних питань.

Пам’ятаю, як у дитинстві я злякалася Діда Мороза, якого батьки замовили, аби привітати мене з Новим роком. Великий, із гучним голосом і довгою білою бородою, у валянках і яскраво-червоному вбранні, він здавався мені таким страшним! Ані вмовляння старших, ані подарунок з мішка не могли мене виманити з іншої кімнати. Аби якось залагодити ситуацію, батько запросив гостя до столу. Коли Дід Мороз випив чарку і почав їсти холодець (зрозуміло, я підглядала і все це бачила), я насмілилася до нього наблизитися.