Щодня, прямуючи на роботу,  кожен, хто змушений проїжджати повз скандально відомий  столичний «бермудський трикутник» — Індустріальний міст,  споглядає сумний пейзаж: брудний перекошений паркан, за яким буяють багаторічні бур’яни і непрохідні чагарники, сяк-так зліплений фундамент та допоміжні металеві конструкції і загрозливу стрілу висотного будівельного крана, котра всупереч техніці безпеки нависає над перевантаженою автівками магістраллю, пішохідними переходами, пасажирами, що очікують громадський транспорт.

Проблема цькування серед школярів у нашій країні поширюється, наголошують науковці. Як психологічне, так і фізичне насильство зустрічається не лише серед старших і менших дітей, а й серед однолітків. «Це явище виникає навіть серед п’яти- шестирічних дітей. Втім, у всьому світі найбільше цькування розгортається в підлітковому віці», — запевняє заступник директора Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Любов Найдьонова. Причому серед наших підлітків цькування зустрічається майже вдвічі частіше, ніж в Європі.

Експедиції до важкодоступних гірських ущелин у пошуках «снігової людини», м’яко кажучи, сіли в калюжу. Зловили вони там хіба тільки облизня. Бо ловити волохатого відлюдька треба не у віддалених горах, а значно ближче. Та й свої сліди потвора тепер залишає не на снігу, а на металі, до якого здавна має нездоровий потяг. Пам’ятаєте, як учасники безнадійних ловів якось бідкалися: «воно» поцупило в них металеві бляшанки з консервами? Отож після того, як страховисько розкуштувало «трофей», у нього з’явилася металева залежність. А де оте залізо в горах? Тому потвора побрела до наших міст і сіл, де тепер почувається дуже привільно.

У департаментах житлового та комунального господарства Харківської міської ради  розповіли, що вже у травні все розпланували, провели наради й поставили завдання. Створили міський та районні штаби з підготовки до зими, які працюють і контролюють виконання всіх запланованих робіт аж до цих пір. До речі, тримати в стані бадьорості чиновницький апарат, скликати селекторні наради та приймати щоденні звіти в цей підготовчий період стало останніми роками у першій столиці вже традицією, яка, без перебільшення, допомагає півторамільйонному мегаполісу осінь і зиму зустрічати без особливих стресів.

…Не знаю як для кого, а для людей старшого віку поняття «армія» і «корупція» раніше були несумісні в принципі. Звичайно, багато хто зі свого власного армійського досвіду знав охочих до різних оборудок ротних чи батальйонних старшин, а то й начречпродів невисокого рангу. Бувало, «горіли» на хабарах окремі працівники військкоматів. Але щоб так, як зараз — продавати цілі військові містечка разом із землею або армійське майно ешелонами

—Благодійників чекали?! — громом з ясного неба прозвучало в одному з столичних коледжів. — Ні. Все одно ми прийшли вас ощасливити.

— Але ж у нас  до цього моменту було все гаразд…

— Ніяких «але» . Піднімемо вас на вищий рівень, виведемо у світ широкий.

— Вибачте, з усіма завданнями справляємось, допомоги не потребуємо.

Одеський міський голова вважає, що після перших 10 місяців своєї каденції може чесно дивитися у вічі виборцям. Найбільш очевидним для одеситів досягненням Олексій Костусєв вважає житлово-комунальні здобутки: «Моя адміністрація, щойно прийшовши до влади, на 100 відсотків звільнила від квартплати мешканців 936 старих і аварійних будинків. Ми вирішили, що люди, котрі мешкають у аварійному житлі, й так дискриміновані, тож брати з них ще й квартплату — це вже не по-людськи».

Я — пенсіонер, дитина війни, інвалід ІІІ групи. А ще — приватний підприємець. Кілька років тому відкрив ветеринарний кіоск у сільській місцевості. Коли здавав річний звіт до Пенсійного фонду, мене змусили заплатити 1600 гривень. Через такі побори я змушений закрити свій кіоск, хоча місцеві жителі просять цього не робити, адже мої послуги їм дуже потрібні. Але що вдію, коли при річному товарообігу в 13 тисяч гривень маю заплатити податок, збір до ПФ, оплатити електрику, газ, а також придбати ветмедикаменти, які продаю. І врешті виявляю, що не виходжу навіть на нуль — моя справа цілком збиткова. Що робити і як вижити в сучасних умовах?

Понад 45 років пропрацював викладачем училища механізації на селі. Тоді за законом отримував комунальні послуги безкоштовно. Нині вийшов на пенсію й переїхав до міста. І виявив, що мої пільги скасували. Віднині маю платити за комуналку в повному обсязі. Але ж у місті я все одно проживаю в приватному будинку. То невже самовідданою працею з дітьми на селі за стільки років я не заслужив право отримувати пільги на житлово-комунальні послуги довічно?

В. РОСТОЦЬКИЙ,  
м. Ладижин Вінницької обл.

— Сашку, пограємо в футбол після уроків?

— Та я краще за комп’ютером посиджу! А ваш футбол — марно витрачений час.

Такий діалог  почула нещодавно в одній зі столичних маршруток. Двоє школярів поверталися після уроків, звично прогнувшись  під вагою ранців. Навіть неозброєним оком було видно, що одна десятирічна спинка вже зіпсована сколіозом…