Новий навчальний рік самих лише першокласників по всій Україні посадить за парти понад 410 тисяч. Тож «Урядовий кур’єр» вирішив з’ясувати, чи готові наші школи до зустрічі зі своїми вихованцями і як проходить процес підготовки у різноманітних регіонах України. Причому ми свідомо не пишемо про Київ — у столиці сконцентровані й кошти, й набагато більші можливості батьків, а значить показовою вона в цьому плані бути не може. Тож сьогодні — розповідь про одну зі шкіл Донецька й ситуацію у школах віддалених гірських районів Львівщини.

Причиною аварії на шахті «Суходільська-Східна» став вибух метаноповітряної суміші, що спричинив вибухи пилоповітряної суміші. Вибухонебезпечна концентрація метану накопичилася, зокрема, через газодинамічне явище, яке виникло під час виконання струсного висадження, а також через пошкодження вентилятора провітрювання. Електрична іскра від приладу призвела до займання метаноповітряної суміші. Полум’я цього вибуху стало причиною займання пилоповітряної суміші, адже вугільний пил, що осів на поверхні виробки, піднявся та завис, що й призвело до наступного вибуху. 

Днями моя подруга повернулася з відпочинку. Насолоджувалася теплим морем і сонечком в Криму, у Коктебелі. На «дівчачих» посиденьках тем для розмов і смакових задоволень вистачало. Оксана привезла з курорту знамениту «коктебельську» мадеру, копчену барабульку і, як її запевняли на ринку, справжній місцевий сир. Всім подругам дісталися в подарунок модні зараз квіточки-шпильки для волосся. В «багажі» мандрівниці вистачило і курортних оповіданнячок.

Його  в Україні  знає кожен. Зі шкільних підручників, дитячих і дорослих енциклопедій, безмежної в своїх обсягах інтернетівської  Вікіпедії. І зважте, розумні  сяючі очі Леоніда Макаровича Кравчука, його неголосна мудра мова, статечність, що викликає захоплення і повагу, чіткість думки та ясність пам’яті залишаються незмінними навіть з плином часу. А  це, погодьтеся, вдається далеко не кожному, свідчить про цілісність натури, міцні фізичні  та моральні підмурівки, глибинне національне коріння. Бо, що б там  хто казав,  хоч як не оцінював роль особистості в історії, Леонід Кравчук був, є і залишиться обличчям  першого двадцятиріччя незалежної Української держави.

Звичайно, коли оцінювати день 24 серпня 1991 року з висоти двох прожитих десятиліть, то нинішні політики і навіть ті, хто схвалював Акт проголошення незалежності України, можуть сьогодні робити якісь зауваження, уточнення, нарікати чи дорікати, що зроблено було щось не так, або не доведено до завершення задумане. Однак стосується це не самого доленосного документа, а того, як він утілювався в життя пізніше. Тоді ж, 24 серпня, народні депутати України першого демократичного скликання заклали фундамент, на якому розпочалося будівництво нової держави.

 Так-так, пропоную сьогодні згадати і подякувати тим, хто в серпні 1991 р. здійснив кількаденний державний переворот, — Державному комітету з надзвичайного стану, більш відомому за абревіатурою ГКЧП.

В Івано-Франківську розгорнуто найбільший у світі державний прапор України, якого торкнулися руки тисяч прикарпатців.

Коли цей прапор у 2007-му шила шахтарська вдова донеччанка Марія Беляткова, її вправні руки торкнулися 1350 кв. метрів цього синьо-жовтого полотнища сотні разів. До цієї державної святині, яку розгорнули прикарпатці на центральній площі обласного центру біля пам’ятника патрона міста — Івана Франка, додалася ще тисяча крапель доброї енергетики рук людей, які люблять і пишаються своєю Вітчизною.

Так звана «королівська» вагова категорія протягом десятиліть залишалася здобутком заокеанських майстрів шкіряної рукавички. Злам стався наприкінці минулого століття. У країні, яка дала світові таких видатних боксерів, як Джо Фрезер і Хасім Рахман, Майк Тайсон і Евандер Холіфілд, запалала нова зірка зі Сходу. 20-річний українець Володимир Кличко на літніх Іграх-1996 в Атланті став переможцем боксерського турніру у надважкій вазі. 

Ви ніколи не замислювалися над тим, що знає наша молодь про життя в Україні до часів незалежності? Це питання настільки зацікавило нас, що редакція попросила київських студентів-старшокурсників, майбутніх тележурналістів, які, власне, майже ровесники незалежності, написати маленький твір на задану тему: якою вони уявляють країну, в котрій жили їхні батьки, коли були молодими.

Мандрівка завжди починається з вибору: що взяти в дорогу, щоб у ній не обтяжувало та не муляло зайве й недоречне. Вибором вона й завершується: але відкладаються вже не речі з шафи до рюкзака чи валізи, а найяскравіші спогади про побачене й відчуте — в пам’яті, у душі.

Юні художники вибирають з дорожніх вражень те, що олівцями й пензлями осмислюється на аркушах паперу в образах. Цей шлях їхньої творчої уяви цікаво простежується на Міжнародному конкурсі дитячого малюнка «Подорожуючи Україною», присвяченому 20-річчю Незалежності нашої держави.