Яка найбільша нині проблема при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС? Брак коштів. На зведення нового укриття над зруйнованим реактором, на лікування і оздоровлення потерпілих, відновлення спустошених земель... Нещодавно на зустрічі з віце-прем'єр-міністром Сергієм Тігіпком ліквідатори аварії порушували ці проблеми, додавши до них ще й тему безробіття. Відповідь урядовця лаконічна: "Маємо керуватись не емоціями, а забезпечувати прагматичний підхід". Ось його й бракує, зокрема, в чорнобильських зонах. 

Ні, не звикнути до обезлюднення сіл, заміни клубів і бібліотек генделиками, до розвалу ферм, здичавіння колись родючих ланів. А це спостерігається на полях, віднесених до Чорнобильської зони, уже за кілька десятків кілометрів від Києва вздовж трас, якими везуть до столиці заморську продукцію, що раніше виробляли в Україні. Це, так би мовити, ілюстрація до сучасного підручника економіки.

"Ветерани народ бойовий". Цей рядок з відомої пісні спав на думку саме напередодні великого свята Перемоги. Ані дощ, ані мінімальна, як для травня, температура повітря не змогли зупинити ветеранів Оболонського району столиці, котрі за усталеною роками традицією разом з усією країною відзначили найзначущіший для всіх українців день - 9 Травня.

Левко Симиренко - видатний український помолог та вчений-садівник зі світовим іменем. Цю людину прославляли і знищували, а зараз намагаються відродити пам'ять про нього і повернути його достойне ім'я в українську історію та науку.

Ініціатором цього є Петро Вольвач - учений, громадський діяч, журналіст, симиренкознавець.

 Переглядаючи розважальні телепередачі, так і хочеться вигукнути: "Та рабині Ізаурі за кількістю глядачів їх рейтинг не переплюнути!" З різних опитувань відомо, що мільйонна аудиторія телеглядачів щодня прикута до голубих екранів, де веселе дійство вихлюпує картинки неперевершеного свята. Танцюристи-аматори і зірки, співаки-початківці й заслужені та народні, ті, що перемагають за гроші (і, погодьтесь, чималі - півмільйона, мільйон), або котрі успішно виходять заміж за мільйонерів - ці яскраві приклади іншого життя захоплюють настільки, що декому стає непереливки й вони кидають роботу вчителя чи слюсаря, медсестри чи двірника і також вирішують "покопатися в собі й розкрити таланти". Є такі, що з року в рік мандрують з одного шоу до другого. Між іншим, втрачаючи кваліфікацію і... зарплату. Здається, країна не працює, а задіяна в цім святі, бо сотнями, тисячами від малого до великого намагаються пробитися в ефір. І всі сподіваються на перемогу та конверт із заслуженим гонораром.

Працівникам ДПА дедалі частіше доводиться мати справу з витонченими економічними злочинами організованих груп. Про складнощі боротьби з ними кореспондент "Урядового кур'єра" веде мову з першим заступником начальника управління податкової міліції ДПА в Сумській області Володимиром Гланцом. 

Днями працівники пенітенціарної системи відзначили своє професійне свято. Наша розмова з очільником цього відомства Олександром Лісіцковим торкалася швидше речей буденних - чим живе сьогодні ця структура, покликана перевиховувати людей, які вступили у конфлікт із законом.

Для Василя Панасовича День Перемоги - найдорожче свято. Цього дня він обов'язково зодягає свою генеральську форму і крокує до Меморіалу Вічної Слави. Важко дається хода ветерану, але не звик відступати перед труднощами чи проблемами. Хіба що зовсім сили залишають, то погоджується, щоб підвезли автівкою. Адже, каже, не таке довелося пережити. 

Напередодні Дня Перемоги пам'ять повертає мене до широкого поля поблизу Яготина, де два роки тому відкрито пам'ятний знак на честь загиблих тут у бою з фашистами воїнів-правоохоронців, останніх захисників Києва… 

Увесь світ знає про криваві злодіяння німецьких фашистів у білоруській Хатині, чеському Лідице, французькому Орадурі... У цьому переліку й українська Корюківка, кількість жертв якої у десятки разів більша...