Ще до знайомства із продукцією торгової марки Rarog ТОВ «ХЗЗІЗ», я знав, що харківські бронежилети, або, як їх ще називають, плитоноски-безрукавки, які не бояться куль та осколків, протестувала у 2014 році війна на Донбасі. Але для мене відкриттям було те, що Харківський завод засобів індивідуального захисту був єдиною українською компанією, яка розробляла та постачала тактичне спорядження до підрозділів військ НАТО, зокрема екіпірувавши сили спеціальних операцій Болгарії. 

Представники Національної спілки журналістів України і Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» здійснили візит до Японії на запрошення Японського фонду майбутніх поколінь (JOF). Із чотирьох членів української делегації двоє — секретар НСЖУ Сергій Шевченко й президентка ВБФ «Журналістська ініціатива» Людмила Мех — прибули в Токіо з Косова, де під час війни працювали. Ще двоє — голова обласного осередку НСЖУ та головний редактор газети «Черкаський край» Тетяна Калиновська і фрилансерка Олена Макаренко — з Черкащини.

 Як це часто буває? Слово за слово, і суперечка у цій компанії спалахнула, немов запальничка в руках одного з чоловіків, який саме підкурював цигарку. «Фільтруй базар!» — погрозливо процідив один своєму опонентові. А той, що чвиркав вогнем запальнички, враз закашлявся. Ні, не від тютюнового диму, бо так і не встиг підкурити. Він чогось враз змінився на лиці, побілів, люто зіжмакав цигарку в кулаку, підвівся і поволі пішов, помітно накульгуючи.

Уже вісім років державні свята в Україні проходять не у святковій атмосфері, адже наша держава зі зброєю в руках обстоює своє право на незалежність, суверенітет та майбутнє. Але щодня український народ показує, яке значення для нього має власна державність.
З нагоди Дня Української Державності у Верховній Раді відбулось урочисте засідання. У ньому взяли участь Президент України Володимир Зеленський, Президент Литовської Республіки Гітанас Науседа, Президент Європейського парламенту Роберта Мецола, Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, члени уряду, військовослужбовці та інші поважані особи.

 Він уже тричі був в Україні й на власні очі бачив звірства росіян. Зокрема, під час нещодавнього візиту в червні прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан відвідав найбільш постраждалі райони Харкова.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну вже 2 березня прокурор МКС оголосив про початок збирання доказів у найтяжчих із міжнародних злочинах, скоєних в Україні.
42 країни звернулися до Міжнародного кримінального суду у зв’язку з воєнними злочинами в Україні. І саме ці звернення дали змогу розпочати розслідування, адже Україна не ратифікувала Римський статут, однак визнала юрисдикцію МКС.

У Макарові, зеленому містечку в 60 км від центру Києва, дозрівають яблука та сливи, обабіч вулиць у траві червоніють опалі вишні. Через селище, ховаючись в очереті, тече неквапливий Здвиж, який раптом показується на очі, коли перетинаєш міст. Чудова місцина — таких багато в Україні.
27 лютого в Макарів зайшла важка техніка окупантів, які хотіли прорватися до Києва. Наші вибивали їх звідти, але вони поверталися. 

Залозецький краєзнавчий музей на Тернопільщині цього літа організував пленер, роботи художників з якого виставили на аукціон на підтримку Збройних сил України.
Залізці багаті на пам’ятки архітектури, хоч, на жаль, замок, костел Св. Антонія збереглися тільки в руїнах. Але й вони мають свою красу, приваблюють сюди туристів і, безперечно, митців. Директор місцевого краєзнавчого музею Василь Ільчишин ще взимку разом з тернопільськими художниками вирішив провести пленер, щоб написати серію картин для музею, зобразивши архітектурні перлини селища. 

 За Нововолинськом проходить кордон з Польщею. Тобто це найзахідніша точка на карті України, в якій затримуються внутрішні переселенці, що втікають від війни. Нині їх тут близько шести тисяч. Частині з них немає куди повертатися. А частина залишиться однозначно, бо її тут усе влаштовує. До речі, ця прикордонна громада Волині прийняла найбільшу в області кількість вимушених переселенців з гарячих точок України на одного жителі.

Наталія Кинів — лікарка з великим досвідом, який допомагає їй з початком війни працювати в незвичних і часто екстремальних умовах. Вона надає допомогу хворим в евакуаційному потязі, який наприкінці березня створили в Україні спільно міжнародна гуманітарна організація  «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres) і Укрзалізниця. На рахунку лікарні на колесах сотні людей, яким полегшено страждання або й врятовано життя. 

 Ми спокійно жили три дні. Інколи було чути вибухи. Але вони були далеко. Десь біля Бородянки. Усе змінилося 27 лютого.
Удень все було як завжди. Типове життя в селі. Окрім одного. Звук військової техніки, що наближається. Майнула думка: «Чого ж просто слухати, треба піти і на власні очі все побачити».
Того дня в новинах повідомляли, що в Україну прямує колона з літерою «V», і всі її шукали. Вона знайшлася. У нашому селі. Тоді ціллю рашистів був Макарів. Я пам’ятаю наступні дні. Постійні вибухи, постійні вибухи.